641/2328/17 Про відшкодування моральної шкоди - 04.07.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження заяву заступника прокурора Харківської області про перегляд рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 червня 2017 року у складі судді Грирор'єва Б. П., ухвали апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Колтунової А. І., Швецової Л. А. та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року у складі судді Маляренка А. В.,

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 18 лютого 2008 року № 98 (далі - ГУ МВС України в Харківській області) на підставі висновку службового розслідування ОСОБА_2 було оголошено догану з внесенням в особову справу, що вплинуло на грошове забезпечення та розмір його пенсії. 15 липня 2008 року даний наказ визнано незаконним. Перевірку заяви позивача щодо неправомірних дій його керівництва здійснювало ГУ МВС України в Харківській області, а в подальшому - прокуратура Харківської області. З 2008 року до моменту звернення з позовом, тобто тривалий час, прокуратура Харківської області за поданням ГУ МВС України в Харківській області виносила постанови про закриття кримінального провадження, які скасовувались ухвалами слідчих суддів.

Посилаючись на те, що прокуратура Харківської області не вживає заходів для розслідування кримінальної справи, через систематичну бездіяльність посадових осіб якої позивач не може поновити свої порушені права, захистити свою честь, гідність і ділову репутацію, ОСОБА_2 просив стягнути з Державного бюджету України на його користь компенсацію за спричинену посадовими особами прокуратури Харківської області моральну шкоду в розмірі 768 000 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду розмірі 10 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 27 вересня 2017 року у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова

від 12 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області

від 08 серпня 2017 року у вказаній справі відмовлено на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судових рішень).

У заяві, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду України, заступник прокурора Харківської області просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 червня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судових рішень), зокрема з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема статей 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень заступник прокурора Харківської області послався:

- на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року у справі № 2319/1665/12, в якій, на його думку, зазначена норма матеріального права застосована по-іншому, зокрема, у вказаній справі суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився й касаційний суд, виходили з того, що скасування постанов про відмову у порушенні кримінальної справи не свідчать про протиправність дій прокуратури та міліції, про наявність їх вини та завдання цим шкоди, будь-які її дії або бездіяльність у визначеному законом порядку неправомірними не визнавались, і позивачі не надали доказів, що дії відповідачів є протиправними та завдали їм матеріальну та моральну шкоду.

- на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2016 року у справі № 646/2733/16-ц, в якій, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому рішеннями та бездіяльністю слідчих моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи та бездіяльність слідчого є предметом оскарження у порядку

статті 303 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

- на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року у справі № 464/172/16-ц, в якій суди дійшли висновку, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому працівниками прокуратури Харківської області моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

- на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року у справі № 751/10092/16-ц, в якій апеляційний суд виходив з того, що сам факт неприйняття прокуратурою процесуального рішення не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування. Позивач не довів належними та допустимими доказами заподіяння йому моральної шкоди внаслідок порушення вимог процесуального закону; посилання позивача як на обґрунтування завданої моральної шкоди на необхідність звернення його до суду не можуть бути належною правовою підставою для відшкодування йому прокуратурою моральної шкоди.

Заступник прокурора Харківської області послався на те, що у справі, яка є предметом перегляду, судові рішення не відповідають висновкам, викладеним в зазначених вище ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо застосування одних і тих самих норм матеріального права.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)

(далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції

у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

10 квітня 2018 року заява про перегляд судових рішень надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду міста Харкова.

10 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2017 року справу призначено до розгляду.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 353 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судового рішення) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судового рішення) передбачено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом частини першої статті 360-5 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судового рішення) суд відмовляє

у задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що наказом ГУ МВС України від 18 лютого 2008 року № 98 на підставі висновку службового розслідування ОСОБА_2 було оголошено догану з внесенням в особову справу, що вплинуло на грошове забезпечення та розмір пенсії. 15 липня 2008 року даний наказ визнано незаконним. На підставі вказівки МВС України повідомлення позивача відносно його керівництва було направлено на розгляд ГУ МВС України в Харківській області, яке надіслало його до прокуратури Харківської області для прийняття рішення в порядку

статті 97 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З 2008 року до моменту звернення із позовом прокуратура Харківської області за поданням ГУ МВС України в Харківській області приймала постанови про закриття кримінального провадження, які скасовані ухвалами судів.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 травня 2010 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена. Постанова Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 квітня 2010 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову прокурора відділу прокуратури Харківської області від 19 серпня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи скасована, справу направлено на новий розгляд.

Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова

від 19 липня 2010 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за статтею 366 КК України від 19 серпня 2008 року скасовано, матеріали надіслані до прокуратури Харківської області для додаткової перевірки.

Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова

від 21 червня 2012 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову прокуратури Харківської області від 13 березня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за статтею 366 КК України скасовано, матеріали надіслані до прокуратури Харківської області для додаткової перевірки та прийняття рішення у відповідності з чинним законодавством. У задоволенні скарги ОСОБА_2 в частині визнання незаконним постанови прокуратури Харківської області про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 березня 2011 року, визнання бездіяльності прокуратури, винесення ухвали про зобов'язання прокуратури порушити дисциплінарне провадження та вжити міри реагування у відповідності з чинним законодавством України відмовлено.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова

від 18 січня 2013 року скаргу ОСОБА_2 на постанову про закриття кримінального провадження, відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні від 07 грудня 2012 року задоволено частково. Постанову слідчого Київської районної прокуратури міста Харкова Угровецького П. О. про закриття кримінального провадження від 07 грудня 2012 року скасовано. У частині задоволення скарги ОСОБА_2 в частині зобов'язання внесення змін до реєстру, зобов'язання визнання потерпілим, визнання проведення розслідування прокуратурою з порушенням територіальності, спрямування матеріалів розслідування до прокуратури Жовтневого району міста Харкова відмовлено.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова

від 13 грудня 2013 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову слідчого прокуратури Київського району міста Харкова Якимчук О. О. від 31 липня 2013 про закриття кримінального провадження від 07 грудня 2012 року скасовано. Матеріали кримінального провадження повернуто для організації досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 28 жовтня 2014 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області юриста 2 класу Чередник С. О.

від 11 вересня 2014 року про закриття кримінального провадження

від 07 грудня 2012 року у зв'язку з відсутністю в діяннях службових осіб

УГБ ГУ МВС України в Харківській області складів кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною першою статті 367 КК України скасовано. Матеріали направлено до слідчого управління прокуратури Харківської області для подальшого проведення досудового розслідування.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області Малінка В. Є. від 27 квітня 2015 року було перекваліфіковано склад кримінального правопорушення у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань

(далі - ЄРДР) від 07 грудня 2012 року з частини першої статті 366, частини першої статті 367 КК України на частину першої статті 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23 січня 2015 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Скасовано постанову старшого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Чередника С. О. від 16 грудня 2014 року, якими відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_2 № 11, 13. Зобов'язано слідчого Чередник С. О. провести наступні слідчі дії у кримінальному провадженні від 07 грудня 2012 року: допитати у якості свідка ОСОБА_8 провести одночасний допит ОСОБА_2 - ОСОБА_9, провести одночасний допит ОСОБА_2 - ОСОБА_9 - ОСОБА_10

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23 лютого 2016 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 29 січня 2016 року про закриття кримінального провадження від 07 грудня 2012 року за частиною першою статті 366, частиною першою статті 367 КК України скасовано, зобов'язано слідчого відновити досудове розслідування в даному кримінальному провадженні і провести досудове розслідування.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду місті Харкова від 06 червня 2016 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 28 квітня 2016 року про закриття кримінального провадження від 07 грудня 2012 року за частиною першою статті 366, частиною першою статті 367 КК України скасовано. Матеріали кримінального провадження направлені в прокуратуру Харківської області для продовження досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 липня 2016 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 29 червня 2016 року про закриття кримінального провадження від 07 грудня 2012 року за частиною першою статті 366, частиною першою статті 367 КК України скасовано. Матеріали кримінального провадження направлені в прокуратуру Харківської області для продовження досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 лютого 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ЧередникаС. О. від 16 серпня 2016 року про закриття кримінального провадження скасовано. Матеріали кримінального провадження направлені в прокуратуру Харківської області для відновлення досудового розслідування, в ході якого необхідно усунути неповному досудового розслідування та недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали.

Усі постанови та ухвали судів набрали законної сили.

Вищевказані процесуальні рішення слідчого скасовувались ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду міста Харкова та Київського районного суду міста Харкова з підстав проведення неповної перевірки за заявами позивача, попередні вказівки суду не повністю виконувались або не виконувались взагалі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення моральної шкоди з ДКСУ, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що завідсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Висновки судів у цій справі зводяться до того, що правовідносини у справі регулюються нормами статей 1173, 1174 ЦК України.

У наданих заявником для порівняння судових рішенням суд касаційної інстанції виходив з того, що оскарження до суду постанов слідчого є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.Скасування ухвалами слідчих суддів процесуальних рішень слідчого, прокурора не є безумовним доказом неправомірності таких процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України.

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень статей 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував бездіяльністю слідчого прокуратури, вважаючи незаконними процесуальні рішення слідчого та прокурора прокуратури Харківської області з огляду на їх скасування слідчими суддями.

Однак вказана обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Такі процесуальні рішення, на які посилався позивач, та розцінені ним як бездіяльність, інше визначення слідчим обсягу і характеру дії при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних праовідносин), тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Ухвали слідчих суддів Червонозаводського та Київського районних судів міста Харкова про часткове задоволення скарг ОСОБА_2 на постанови слідчого свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України (4651-17) права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України, як це помилково вважає ОСОБА_2, акцентуючи свої доводи на власному визначенні змісту частини 6 статті 1176 ЦК України.

Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому працівниками прокуратури Харківської області моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Оскільки неправильне застосування судами зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення спору, то відповідно до частин першої та другої статті 360-4 ЦПК України

(у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судового рішення) ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин наявні правові підстави для задоволення заяви

заступника прокурора Харківської області про перегляд рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 червня 2017 року, ухвали апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відповідно до статті 360-5 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судових рішень).

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року, пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судового рішення), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву заступника прокурора Харківської області про перегляд рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 червня 2017 року, ухвали апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року задовольнити.