Категорія: 8.2.1 

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Державної податкової служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В березні 2013 року публічне акціонерне товариство "Бериславський машинобудівний завод" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, МДПІ) про визнання протиправними та скасування наступних податкових повідомлень-рішень МДПІ:

- від 06.11.2012 року №0000271503 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року на 29955,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 14977,00 грн.;

- від 07.11.2012 року №0000281503 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року на 66268,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 33134,00 грн..

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 23.08.2012 року №250/231/00211004 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за травень 2012 року (надалі - акт перевірки), а також за результатами процедури апеляційного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 30.08.2012 року за №0000151503, які оформленні рішенням ДПС в Херсонській області від 30.10.2012 року №5912/10/10-206 (з урахуванням технічно виправлених помилок листом від 07.11.2012 року №6041/10/10-206).

За актом перевірки підставою для зменшення позивачу спірним рішенням від 06.11.2012 року №0000271503 бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2012 року на суму 29955,00 грн. стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту квітня та травня 2012 року ПДВ на суму 29955,00 грн. по операціям з ТОВ "Херсон Пак", оскільки, як вважає ДПІ, операції позивача з цим контрагентом є нікчемними, так як у цього підприємства відсутні трудові ресурси, основні засоби, складські приміщення, автотранспорт, які необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності.

Підставою для зменшення позивачу спірним рішенням від 07.11.2012 року №0000281503 бюджетного за травень 2012 року на суму 66268,00 грн. стали викладені в рішенні ДПС у Херсонській області від 30.10.2012 року №5912/10/10-206 (з урахуванням технічно виправлених помилок листом від 07.11.2012 року №6041/10/10-206) про неправомірність декларування позивачем у травні 2012 року бюджетного відшкодування ПДВ на суму 66268,00 грн., оскільки в декларації з ПДВ за травень 2012 року позивачем задекларована позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного періоду в сумі 82858,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки та рішення ДПС у Херсонській області від 30.10.2012 року №5912/10/10-206 не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з вказаним контрагентом.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення МДПІ від 06.11.2012 року №0000271503, суд першої інстанції виходив з того, що висновок МДПІ про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2012 року на суму 29995,00 грн. внаслідок нікчемності угоди позивача з ТОВ "Херсон Пак" є безпідставним.

При задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення МДПІ від 07.11.2012 року №0000281503 суд першої інстанції виходив з того, що у рядку 22 декларації з ПДВ за травень 2012 року "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18) позивач відобразив суму 96223,00 грн., яка складає саме різницю між сумою рядка 21 в сумі 179081,00 грн. та сумою рядка 18 - 82858,00 грн., що спростовує висновок ДПС у Херсонській області про порушення позивачем п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

У висновках акту перевірки МДПІ кваліфікує дії позивача як порушення п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 та п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за квітень-травень 2012 р., сформованого по ТОВ "Херсон Пак" на загальну суму 29995,00 грн., а відповідно призвело до завищення бюджетного відшкодування за травень 2012 року на цю суму.

Одночасно в пункті 2 висновків акту перевірки МДПІ підтвердила бюджетне відшкодування травня 2012 року на суму 66268,00 грн. в рахунок майбутніх платежів.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.11.2012 року №0000271503, колегія суддів зазначає наступне.

Приведені податковим органом в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту квітня-травня 2012 року по ТОВ "Херсон Пак" колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно акту перевірки, висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ "Херсон Пак" обґрунтовується виключно з посиланням на інформацію від ДПІ у м.Херсоні, яка проводила перевірку ТОВ "Херсон Пак" та склала акти від 01.06.2012 року №81, №109/15-3 від 15.08.2012 року про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій цього підприємства.

Податкові органи вважають, що ТОВ "Херсон Пак" не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому його угоди в силу ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Будь-яких інших причин для невизнання податковим органом податкового кредиту по операціям ТОВ "Херсон Пак" в акті перевірки не наведено.

В акті перевірки (розд.3) МДПІ підтверджує, що господарські операції позивача з придбання у ТОВ "Херсон Пак" в квітні та травні 2012 року пічного палива та масла на суму ПДВ 29995,00 грн. оформлені договором поставки №90 від 12.03.2012 року, податковими та видатковими накладними, перевезення цього товару підтверджено товарно-транспортними накладними, оплати позивачем придбаного товару проведені безготівковими банківськими платежами, використання позивачем у власному виробництві придбаного товару підтверджено прибутковими ордерами та вимогами про видачу матеріалів на цеха.

МДПІ не посилається на те, що вказані первинні документи мають певні дефекти їх складання.

Також не заперечує МДПІ того факту, що ТОВ "Херсон Пак" на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість.

Отже, спеціальні вимоги щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ "Херсон Пак" позивачем дотримані.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ТОВ "Херсон Пак" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі МДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на вищезазначені акти ДПІ у м.Херсоні, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання нафтопродуктів у ТОВ "Херсон Пак".

Сама по собі інформація з актів перевірок інших податкових інспекцій стосовно контрагентів позивача не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вказаних контрагентів на момент проведення господарських операцій з ТОВ "Херсон Пак" в матеріалах справи відсутні.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ "Херсон Пак" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат, але таких порушень колегією суддів не виявлено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ "Херсон Пак", є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесене на підставі цих висновків акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012 року №0000271503 не може вважатися законними та обґрунтованими.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.11.2012 року №0000281503.

Колегія суддів вважає, що сам факт декларування позивачем в декларації за травень 2012 року у рядку 18 позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного періоду в сумі 82858,00 грн. не виключає можливість декларування в цьому місяці бюджетного відшкодування, оскільки ця позитивна різниця погашена за рахунок від'ємного значення попереднього податкового періоду, яке відображене позивачем в рядку 21 декларації в сумі 179081,00 грн., а відповідно до бюджетного відшкодування в рядку 23 заявлена сума 96223,00 грн., яка є різницею між рядком 18 та рядком 21.

Отже, позивачем не допущено порушень формування бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2012 року на суму 66268,00 грн..

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 07.11.2012 року №0000281503.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 липня 2013 року.