750/9590/16-ц Про стягнення майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - 02.07.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2016 року у складі судді Жук М. І. та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 04 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Харечко Л. К.,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просив стягнути майнову шкоду у розмірі 7 750 грн 56 коп., завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що 27 липня 2016 року з вини ОСОБА_5 який керував автомобілем "Mazda", реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої автомобіль позивача "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав механічні ушкодження.

Зазначав, що під час заїзду на місце стоянки та під час руху заднім ходом (згідно оформленого європротоколу), ОСОБА_5 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не скористався допомогою сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з його автомобілем.

У зв'язку з мінімальними пошкодженнями автомобілів та відсутністю потерпілих було вирішено оформити європротокол.

Розмір майнової шкоди внаслідок ДТП складає 7 750 грн 56 коп., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження - 400 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 8 150 грн 56 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5, як винна у ДТП особа, зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_4 шкоду, що спричинена його автомобілю.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 04 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5 075 грн 60 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди, 358 грн 28 коп. у рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 1 000 грн витрат на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 212 грн 21 коп. у рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 14 серпня 2017 року призначено судову автотоварознавчу експертизу, відповідно до висновку якої вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mitsubishi" внаслідок ДТП, яка сталася 27 липня 2016 року, становить 5 075 грн 60 коп.

Вартість наданих позивачу послуг з правової допомоги у розмірі 1 тис. грн узгоджується із фактично наданими та Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (4191-17) .

У січні 2018 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що до участі у справі не було залучено страхову компанію, у якій застрахована цивільна відповідальність відповідача і суд не роз'яснив позивачу право на подання клопотання про заміну ОСОБА_5 належним відповідачем. Експертний висновок виконаний без огляду пошкодженого транспортного засобу. Суд не навів обґрунтованого розрахунку витрат на правову допомогу у розмірі 1 тис. грн.

ОСОБА_6 у визначеному ЦПК України (1618-15) порядку не був допущений до участі у справі саме як особа, яка надає правову допомогу, а брав участь як представник позивача. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) 26 березня 2018 року справа № 750/9590/16-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником автомобіля "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_2, а ОСОБА_5 автомобіля "Mazda", реєстраційний номер НОМЕР_1.

27 липня 2016 року у м. Чернігові на проспекті Миру, 231 сталася ДТП.

28 липня 2016 року ОСОБА_5 повідомив приватну акціонерну компанію "Страхова компанія "Нова" (далі - ПрАТ "СК "Нова") про ДТП і зазначив, що він, керуючи автомобілем "Mazda", реєстраційний номер НОМЕР_1, під час руху заднім ходом вчинив зіткнення з транспортним засобом - автомобілем "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4

У вказаному повідомленні ОСОБА_5 також зазначав, що сторонами було оформлено європротоколі його автомобіль за договором добровільного страхування майна КАСКО не застрахований.

За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Разом з тим, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16 та від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.

Отже правильним є висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про безпідставне стягнення витрат на правову допомогу, оскільки ОСОБА_6 у визначеному ЦПК України (1618-15) порядку не був допущений до участі у справі саме як особа, яка надає правову допомогу, а брав участь як представник, колегія суддів відхиляє.

Участь адвоката ОСОБА_6, який представляє інтереси позивача у справі, та факт надання правової допомоги підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, договором про надання правової допомоги, квитанцією на суму 1 000 грн та розрахунком оплати правової допомоги. Тому суд на підставі положень статті 88 ЦПК (у редакції, чинній на момент розгляду справи) обґрунтовано стягнув такі витрати на користь позивача.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Чернігівської області від 04 грудня 2017 року без змін.