756/14404/15-ц Про визнання грошових коштів спільним сумісним майном подружжя та виділення одному із подружжя у власність їх частину - 20.06.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Кирилюк Г. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, вимоги якого уточнила в процесі розгляду справи та просила з урахуванням отриманих відповідачем відсотків за договором строкового банківського вкладу від 09 липня 2012 року, укладеного між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" та ОСОБА_3, підтверджених випискою по банківському рахунку визнати грошові кошти у розмірі 36 614,23 доларів США спільним сумісним майном та виділити їй у власність ? частини цих грошових коштів, стягнувши з відповідача на її користь 18 307,11 доларів США.

Позов мотивовано тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року.

За час перебування у шлюбі подружжям була реалізована спільна квартира та здійснено заощадження грошових коштів, що тривалий час розміщувались у банківських установах. Вказані договори були оформлено на ім'я відповідача, проте кошти, які вносилися на рахунок, належали їм як подружжю на праві спільної сумісної власності.

У період 2010-2012 року відповідач уклав договори банківського вкладу із ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", на рахунках якого у нього зберігалися грошові кошти, остаточний розмір яких становив 36 000 доларів США. Добровільно відповідач відмовляється визнати за позивачем право на ? частину вказаних грошових коштів, у звязку з чим остання звернулася з відповідним позовом до суду.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано грошові кошти у розмірі 36 614,23 доларів США спільним сумісним майном подружжя.

Виділено у власність ОСОБА_1 ? частину грошових коштів, що є спільною сумісною власністю у сумі 18 307,11 доларів США, та стягнуто їх з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4134 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що грошові кошти банківського вкладу є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу між ними в різних частках.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині виділення у власність ОСОБА_1 18 307,11 доларів США з ухваленням у цій частині нового рішення.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 146 328,77 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що згідно частини першої статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Оскільки банківський рахунок був закритий 10 жовтня 2012 року та еквівалент грошових коштів, що є спільною сумісною власністю на час закриття рахунку становив 292 657,54 грн, то в порядку поділу майна підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 146 328,77 грн.

Посилання суду першої інстанції на пункт 10.20 Постанови Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) "Про затвердження інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті є не обґрунтованим, оскільки вказана норма не може бути застосована до сімейних правовідносин.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не вірно витлумачив зміст довідки ПАТ ""Державний експортно-імпортний банк" від 20 травня 2016 року, та не взяв до уваги належних доказів у справі, а зокрема виписки по рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_3 для обслуговування операцій за договором банківського вкладу від 09 липня 2012 року.

Відповідачем не надано до суду як першої, так і апеляційної інстанцій жодних належних доказів отримання ним по рахункам саме гривні, а не доларів США.

Посилання відповідача на довідку ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" від 20 травня 2016 року, яку взято до уваги судом апеляційної інстанції, не свідчить про отримання ним по договору банківського вкладу від 09 липня 2012 року саме гривні, а не доларів США, а навпаки, дана довідка містить інформацію про залишок коштів по рахунку, відкритого для обслуговування зазначеного вище договору банківського вкладу, у розмірі саме 36 614,23 доларів США.

Матеріали справи не містять жодних доказів отримання відповідачем по договору банківського вкладу від 09 липня 2012 року саме гривні, а зазначений грошовий еквівалент спірних коштів в гривні у довідці та у виписках по рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 згідно офіційного курсу Національного банку України не свідчить про отримання відповідачем у банку депозиту саме у гривні, а дана інформація зазначена у вказаних документах у відповідності до правил формування банківських виписок саме відповідною операційною системою відповідного банку.

У касаційній скарзі позивач вказує на те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення коштів за договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вони розміщувались за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 не погодився з доводами позивача та просив залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року дану справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що сторони з 10 березня 1989 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 10 листопада 2012 року.

Відповідач в період 2009-2012 років уклав договори банківських вкладів в банківських установах: договір від 27 квітня 2009 року, укладеного ТОВ КБ "АРМА" з відповідачем; договір від 02 квітня 2010 року, укладеного ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" з відповідачем; договір від 07 квітня 2011 року, укладеного ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" з відповідачем; договір від 06 квітня 2012 року, укладеного

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" з відповідачем; договір від 09 липня 2012 року, укладеного ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" з відповідачем на загальну суму заощаджень - 36 614,23 доларів США.

Станом на момент закінчення дії договору від 09 липня 2012 року, оформленого відповідачем у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" (ПАТ "Укрексімбанк") загальна сума депозиту з відсотками складала 36 614,23 доларів США, які відповідач особисто зняв з рахунку та використав для власних потреб.

Відповідно до статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором.

У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Оскільки, грошові кошти, які були внесені за час зареєстрованого шлюбу та обліковувалися на розрахунковому рахунку на ім'я відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що вказані кошти є спільним майном подружжя, а тому підлягають поділу.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Пунктами 6.3., 7.1.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) передбачено, що порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків визначаються нормативно-правовими актами НБУ та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Відповідно до пункту 10.20. Постанови НБУ від 12 листопада 2003 року№ 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" (z1172-03) з вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи-резидента в іноземній валюті за розпорядженням вкладника або за його дорученням кошти повертаються шляхом виплати готівкою; перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дав належну оцінку встановленим обставинам з урахуванням наведених норм та правильно виходив з того, що відповідач не довів факту повернення йому банком вкладу саме у національній валюті України, тобто в гривні, а не в доларах США, такі доводи відповідача спростовується умовами договору банківського вкладу і випискою по ньому, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає стягненню ? частина вказаних коштів у розмірі 18 307,11 доларів США.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача ? частину депозитних коштів у гривні, виходячи із зазначеного у довідці банку еквіваленту, оскільки за умовами договору банківського вкладу і випискою по ньому відповідачу виплачено вклад саме у доларах США та зворотного останнім під час розгляду справи не доведено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права та наявності у зв'язку з цим підстав, визначених статтею 413 ЦПК України для скасування ухваленого ним рішення із залишенням в силі правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи задоволення касаційної скарги, скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 4 960 грн.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року скасувати, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року залишити в силі.