643/17538/15-ц Про розподіл спільного майна подружжя - 27.11.2019 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2017 року у складі судді Майстренко О. М. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 07 вересня 2017 року у складі колегії суддів Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (прізвище до шлюбу - ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що з 14 липня 2007 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року. Від шлюбу у сторін є малолітня дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До реєстрації шлюбу, 10 січня 2006 року, між ВАТ "Трест Жилстрой-1" та ОСОБА_1, а також між ВАТ "Трест Жилстрой-1" та ОСОБА_2 було укладено договори пайової участі у будівництві житлового будинку № 007/7/01 та № 10/17-33 відповідно. За умовами зазначених договорів ВАТ "Трест Жилстрой-1" взяло на себе обов`язок провести комплекс будівельно-монтажних робіт по будівництву двокімнатних квартир у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Згідно підпунктів 2.4 вищенаведених договорів вартість комплексу робіт по будівництву квартири дорівнювала еквіваленту 45 472 дол. США. Оплата робіт проводилась в гривні по курсу НБУ на момент здійснення платежу на банківський рахунок ВАТ "Трест Жилстрой-1" у наступному порядку: 15 % від загальної вартості робіт по будівництву квартири - до 28 червня 2007 року, залишок суми - до 31 жовтня 2007 року (за договором із ОСОБА_2 ) та до 15 жовтня 2007 року (за договором із ОСОБА_1 ).

На виконання умов пункту 2.4 договору № 007/7/01 ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу із відповідачем були сплачені належні їй особисто грошові кошти в сумі 34 445,04 грн, що еквівалентно 6 820,80 дол. США та складає 15 % від загальної вартості робіт по будівництву квартири.

17 жовтня 2007 року на підставі додаткової угоди № 1 ВАТ "Трест Жилстрой-1" та ОСОБА_1 погодили розірвання договору пайової участі у будівництві житлового будинку № 007/7/01 від 10 січня 2006 року, та грошові кошти в сумі 34 445,04 грн, що еквівалентно 6 820,80 дол. США, внесені ОСОБА_1 на рахунок ВАТ "Трест Жилстрой-1", зараховано в оплату за договором № 10/17-33 пайової участі у будівництві житлового будинку від 10 січня 2006 року, укладеному ВАТ "Трест Жилстрой-1" з ОСОБА_2 .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 вказувала що нею за рахунок власних коштів було здійснено перший внесок за квартиру АДРЕСА_2, що склало 15 % від загальної вартості робіт по будівництву квартири, а тому їй на праві особистої приватної власності належить 15 % спірної квартири, що становить 15/100 частки.

Крім цього, ОСОБА_1 зазначала про наявність підстав для відступлення від рівності часток у праві власності, оскільки ОСОБА_2 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї та з нею залишилась проживати малолітня дитина. Просила при поділі квартири залишити у її власності 2/3 від 85/100 частки спільної сумісної власності, що складатиме 57/100, а у власності відповідача - 1/3 від 85/100 частин, що складатиме 28/100 часток квартири. Таким чином, їй у власність надати 72/100 частки квартири, а у власність відповідача - 28/100 частки квартири.

Оскільки спірну квартиру неможливо поділити в натурі, просила припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру та виплатити йому грошову компенсацію вартості 28/100 часток квартири, що складає 279 980,12 грн.

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя. Посилався на те, що грошові кошти, які складають 15/100 частин загальної вартості були сплачені ОСОБА_1 в період, коли вони мешкали однією сім`єю та мали спільний бюджет. Для сплати решти коштів він взяв кредит, заборгованість за яким була погашена за кошти його батька, отриманими ним від продажу квартири.

ОСОБА_2 просив визнати за ним право особистої приватної власності на 85/100 частин квартири АДРЕСА_2 . Поділити 15/100 частин, які належать сторонам по справі на праві спільної сумісної власності, визнавши за ним право спільної часткової власності на 15/200 частин квартири та за ОСОБА_1 - право спільної часткової власності на 15/200 її частин.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2017 року (з урахуванням ухвали Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2017 року про виправлення описки) позовні заяви задоволено частково. Поділено майно подружжя та постановлено визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що майнові права на спірну квартиру придбано сторонами під час перебування у шлюбі. При цьому кошти в сумі 6 820,80 дол. США, що еквівалентно 34 445,04 грн, які становлять 15/100 частин квартири були сплачені ОСОБА_1 хоча і до реєстрації шлюбу, однак у той час, коли сторони фактично проживали однією сім`єю.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2017 року змінено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 115/200 часток, а за ОСОБА_2 - право власності на 85/200 часток квартири АДРЕСА_2 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване недоведеністю факту проживання сторін по даній справі однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вимог про встановлення якого жодною із сторін спірних правовідносин не заявлялось. Місцевий суд вказав на необхідність врахування при вирішенні справи, що перший внесок за спірну квартиру, який склав 15 % від загальної вартості робіт по будівництву квартири, був внесений ОСОБА_1 за рахунок власних коштів, що дає підстави для визнання за нею права власності на 115/200 її частини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою звернувся ОСОБА_2, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а позов ОСОБА_2 - задовольнити в повному обсязі. Визнати за ним право власності на 85/100 частин квартири; поділити 15/100 частин квартири, які належать сторонам на праві спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності на квартиру по 15/200 її частин кожному.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року за вказаною касаційною скаргою було відкрито касаційне провадження.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

06 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2019 року визначено склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до посилань на залишення судами попередніх інстанцій поза увагою тієї обставини, що кредитний договір, згідно з яким було отримано грошові кошти, спрямовані в подальшому на сплату залишку за квартиру, укладено у особистих інтересах ОСОБА_2 та за відсутності письмової згоди ОСОБА_1 . Заявник зазначає, що отримана ним сума грошових коштів за кредитним договором є його особистим борговим зобов`язанням, оскільки кредитний договір ним було укладено не в інтересах сім`ї.

Рішення місцевого суду, залишене без змін судом апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 заявником не оскаржується, а тому не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 04 липня 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року.

Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Майнові права на спірну квартиру придбано сторонами на підставі договорів пайової участі у будівництві житлового будинку, укладених з ВАТ "Трест Жилстрой-1", ще до реєстрації шлюбу: договору № 007/7/01 від 10 січня 2006 року з ОСОБА_1, та договору № 10/17-33 від 10 січня 2006 року, з ОСОБА_2, за якими ВАТ "Трест Жилстрой-1" взяло на себе обов`язок провести комплекс будівельно-монтажних робіт по будівництву квартири.

Згідно пункту 2.4 вищевказаних договорів, вартість комплексу робіт по будівництву квартири дорівнювала еквіваленту 45 472,00 дол. США. Оплата робіт проводилась в гривні по курсу НБУ на момент здійснення платежу на банківській рахунок ВАТ "Трест Жилстрой-1" у наступному порядку: 15 % від загальної вартості робіт по будівництву квартири - до 28 червня 2007 року, залишок суми - до 31 жовтня 2007 року (за договором із ОСОБА_2 ) та до 15 жовтня 2007 року (за договором із ОСОБА_1 ).

На виконання умов пункту 2.4 договору пайової участі у будівництві житлового будинку № 007/7/01 від 10 січня 2006 року, укладеного між ВАТ "Трест Жилстрой-1" та ОСОБА_8, нею були сплачені грошові кошти у розмірі 34 445,04 грн, що відповідає еквіваленту 6 820,80 дол. США та складає 15 % від загальної вартості робіт по будівництву квартири.

17 жовтня 2007 року на підставі додаткової угоди № 1 ВАТ "Трест Жилстрой-1" та ОСОБА_8 дійшли згоди розірвати договір пайової участі у будівництві житлового будинку № 007/7/01 від 10 січня 2006 року, а грошові кошти в сумі 34 445,04 грн, що відповідало еквіваленту 6 820,80 дол. США, внесені на рахунок ВАТ "Трест Жилстрой-1" - зарахувати в оплату по договору № 10/17-33 пайової участі у будівництві житлового будинку від 10 січня 2006 року, укладеному ВАТ "Трест Жилстрой-1" з ОСОБА_2 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Конструкція наведеної статті СК України (2947-14) свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя, який може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі у судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її оспорює.

Вирішуючи спір та змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовановиходив з того, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б безспірно свідчили про придбання ним 85/100 частини спірної квартири за його особисті кошти та відсутності встановленої у відповідному законодавчо визначеному порядку обставини спільного проживання сторін однією сім`єю до реєстрації шлюбу, що, в свою чергу, вказує на сплату ОСОБА_1 у січні 2006 року 15 % відсотків від загальної вартості робіт по будівництву спірної квартири за рахунок належних їй особисто коштів.

Щодо посилань ОСОБА_2 на укладення ним 26 жовтня 2007 року кредитного договору не в інтересах сім`ї, а тому кошти, отримані ним на виконання такого договору, які були спрямовані на сплату решти вартості будівельних робіт є його особистими коштами, а 85/100 квартири - є його особистою приватною власністю, Верховний Суд зазначає наступне.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено у статті 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондується з частиною четвертою статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже, за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Заявником не заперечується та обставина, що кредитні кошти ним було витрачено на придбання квартири, яка використовувалась для проживання сторін у період шлюбу.

Зазначеним спростовуються доводи ОСОБА_2 щодо укладення кредитного договору від свого імені, без згоди ОСОБА_1, а отже - і не в інтересах сім`ї.

Виходячи із зазначеного висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для визнання 85/100 частини квартири спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає розподілу між сторонами, є правильним та таким, що зроблено на підставі повно і всебічно досліджених матеріалів справи, із наданням належної правової оцінки доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду апеляційного суду, додаткового правового аналізу не потребують та на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення суду апеляційної інстанції- без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2017 року у незміненій апеляційним судом частиніта рішення Апеляційного суду Харківської області від 07 вересня 2017 року залишити без змін.

Головуючий Судді:	В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко
	В. В. Сердюк
	І. М. Фаловська