489/389/17 Про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - 07.06.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року у складі судді Яворської Ж. М.,

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 16 березня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримала 1 800,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв?язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 взятих на себе зобов?язань за кредитним договором від 16 березня 2006 року б/н станом на 31 грудня 2016 року утворилася заборгованість в розмірі 28 314,90 грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 1 125,44 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 21 559,33 грн, заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3 805,61 грн, штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн, штраф (процентна складова) в розмірі 1 324,52 грн.

ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь вказану заборгованість.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 16 березня 2006 року № б/н в розмірі 8 259,29 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 1 125,44 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 1 503,72 грн, заборгованості по комісії в розмірі 3 805,61 грн, штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн, штрафу (процентна складова) в розмірі 1 324,52 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 464,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 12 серпня

2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" оскаржило його в апеляційному порядку.

Одночасно в апеляційній скарзі заявник просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2017 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року про виправлення описки, в задоволенні клопотання

ПАТ КБ "ПриватБанк" про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.

Апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" на заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 квітня 20 17 року залишено без руху.

Запропоновано заявнику протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки, а саме: подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, вказавши інші підстави для його поновлення та докази, які б їх підтверджували.

Надано заявнику строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору в розмірі 1 760,00 грн.

У вересні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" на виконання вимог ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2017 року надало платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 1 760,00 грн та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ПАТ КБ "ПриватБанк" на заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 квітня 2017 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а наведені причини пропуску цього строку є неповажними та безпідставними.

26 вересня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що пропуск строку на апеляційне оскарження виник з вини Пошти. А тому висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга та матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

03 квітня 2017 року Ленінським районним судом міста Миколаєва ухвалено рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Згідно частини першої статті 294 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суд першої та апеляційної інстанцій) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

19 квітня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" отримало копії судового рішення першої інстанції, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 43).

12 серпня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу на заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 квітня 2017 року.

Одночасно в апеляційній скарзі заявник просив поновити строк на апеляційне оскарження. Клопотання мотивовано тим, що копію заочного рішення банком було отримано лише 10 квітня 2017 року. Банк вчасно подав апеляційну скаргу, здавши її 19 квітня 2017 року до поштового відділення, проте вона не була отримана адресатом про що банку стало відомо тільки з повідомлення Ленінського райсуду міста Миколаєва від 04 серпня 2017 року. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу було втрачено під час поштового пересилання просило поновити строк.

Частиною третьої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суд першої та апеляційної інстанцій) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2107 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року про виправлення описки, в задоволенні клопотання

ПАТ КБ "ПриватБанк" про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.

На обґрунтування причини пропуску строку на апеляційне оскарження,

ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що пропуск строку відбувся також через відсутність проведення реєстрації повернутих поштових відправлень працівниками банку, а саме відділу вхідної кореспонденції, в зв'язку з чим повноважному представнику позивача, відповідальному за подання апеляційної скарги, не було відомо про повернення та невручення адресату апеляційної скарги.

За змістом абзацу другого частини третьої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суд першої та апеляційної інстанцій) якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд встановив, що належних та допустимих доказів поважності причини пропуску строку заявником не надано. Неузгодженість дій між працівниками позивача не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду