641/7079/15-ц Про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачів - 06.06.2018 Прийняття

третя особа - Служба у справах дітей Комінтернівського району Управління служби у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року в складі колегії суддів: Шевченко Н. Ф., Івах А. П., Пономаренко Ю. А.,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачів.

В обґрунтування позову посилалась на те, що вона є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1, яка оформлена на неї у зв'язку з повною виплатою пайових внесків.

В зазначеній квартирі зареєстровані відповідачі по справі - донька позивача ОСОБА_5, син її доньки ОСОБА_6 та онука її доньки ОСОБА_7

ОСОБА_5 разом із чоловіком постійно мешкає в Російській Федерації.

ОСОБА_6 та його дочка ОСОБА_7 проживають у спірній квартирі, однак за комунальні послуги не сплачують та перешкоджають їй у користуванні та розпорядженні своїм житлом.

ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, Харківської міської ради в особі Управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради про визнання приватизації квартири недійсною, відновлення втраченого права, припинення дій, які порушують право.

В обґрунтування позову посилалась на те, що в 1967 році її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_8 побудували спірну двокімнатну кооперативну квартиру.

В порядку поліпшення житлових умов у 1991 році ОСОБА_4 отримала трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 й разом з батьком та молодшою сестрою Іриною виселилися у зазначену квартиру.

Згодом вони з чоловіком виїхали до Російської Федерації, оскільки її чоловік військовослужбовець.

У 1992 році вона дізналась, що її мати приватизувала спірну квартиру. Посилаючись на порушення її прав, просила про задоволення позову.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 та зустрічному позові ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю передбачених статтями 9, 157 Житлового кодексу України (далі - ЖК України (5464-10) ) підстав для задоволення позову про виселення відповідачів та про задоволення зустрічного позову про визнання приватизації квартири недійсною, відновлення втраченого права, припинення дій, які порушують право.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 скасовано, позов задоволено. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 та знято їх з реєстраційного обліку.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідно до статей 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) ОСОБА_4 має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном шляхом виселення відповідачів зі спірної квартири, які не є членами її сім'ї.

В частині зустрічного позову рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядалось.

У травні 2016 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалено згідно із законом.

У травні 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення апеляційного суду в частині вирішення позову ОСОБА_4 про виселення та направити справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду. В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується.

Касаційна скарга ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу, що відповідачі на законних підставах проживали у спірній квартирі, а тому відсутні були підстави для їх виселення.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2016 року та 04 липня 2016 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

У серпні 2016 року від ОСОБА_4 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційні скарги відповідачів, які мотивовані тим, що рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційні скарги підлягають відхиленню.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 лютого 2017 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Предметом касаційного розгляду є рішення апеляційного суду в частині задоволення позову ОСОБА_4 про виселення відповідачів зі спірного жилого приміщення. В частині зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються, а тому не переглядаються.

Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення Харківського бюро технічної інвентаризації від 18 червня 1993 року.

У зазначеній квартирі зареєстровані донька ОСОБА_4 ОСОБА_5, син доньки ОСОБА_6 та онука доньки ОСОБА_7, 2012 року народження.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно зі статтею 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 64 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать чоловік або дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Суд установив, що ОСОБА_5 постійно проживає у Російській Федерації, а її син ОСОБА_6 та онука ОСОБА_7 членами сім'ї ОСОБА_4 не були, оскільки ніколи з нею постійно не проживали та не вели спільного господарства.

Доводи касаційних скарг не містять посилань на докази, які б спростовували зазначені обставини.

Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час, а тому апеляційний суд з урахуванням встановлених у справі обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_4 про виселення відповідачів зі спірної квартири.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційних скарг про те, що відповідачі на законних підставах проживали у спірній квартирі, не заслуговують на увагу, оскільки не мають правового значення для вирішення спору.

Інші доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.