688/1383/15-ц Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 07.11.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, поданою її представником ОСОБА_5 та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року вскладі колегії суддів: Ярмолюка О.І., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що 15 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав останній кредит у розмірі 29 700 доларів США на строк до 15 листопада 2017 року під 11,3% річних.

У забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків із повернення кредиту та сплати процентів відповідачі за договором іпотеки від 10 листопада 2006 року передали банку в заставу житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами загальною площею 90,3 кв.м. і присадибну земельну ділянку площею 932 кв.м. по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 не виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 26 березня 2015 року виникла заборгованість, яка складається з 9 671 долара 99 центів США неповернутого кредиту, 271 долара 40 центів США процентів, 7 597 грн 35 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 113 грн 99 коп. пені за прострочення сплати процентів. Банк вправі достроково стягнути з ОСОБА_4 вказану заборгованість, одержавши задоволення за рахунок предмета іпотеки.

За таких обставин ПАТ "УкрСиббанк" просило суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 943 долари 39 центів США та 7 711 грн 34 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами та земельну ділянку по АДРЕСА_1, шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) , за початковою ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 травня 2018 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що хоча позичальник ОСОБА_4 не виконала зобов`язання за кредитним договором і банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, його позов не підлягає задоволенню через недоведеність початкової ціни предмета іпотеки для його реалізації.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, яким у тому числі зупинено виконання постанови суду апеляційної інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України від 3 червня 2014 року №1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність у справі відомостей про грошове вираження початкової ціни предмета іпотеки для його реалізації не може бути підставою для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зупиняючи виконання постанови, суд керувався статтею 4 Закону №1304-VII, оскільки житловий будинок на АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки, забезпечує зобов`язання за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті. Крім того, суд зазначив, що спірний житловий будинок використовується як місце постійного проживання відповідачів і членів їх сім`ї, які іншого житла не мають, а його загальна площа не перевищує 250 м2.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із судовими рішеннями, представник ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 травня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5 грудня 2018 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою її представником ОСОБА_5, на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 травня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року та за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року.

Витребувати з Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 688/1383/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що зазначення судом апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови на визначення початкової ціни предмета іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечать вимогам чинного законодавства. Крім того, вказує на те, що судами не було враховано, що право на користування житловим будинком має неповнолітня дитина і суди неправомірно відмовили в залученні в якості третьої особи органу опіки та піклування.

ПАТ "УкрСиббанк" також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року в частині зупинення виконання постанови, не передаючи справи на новий розгляд.

Касаційна скарга банка мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно здійснив розгляд питання про зупинення виконання рішення без відповідного звернення іпотекодавців, та мотивуючи своє рішення припущенням про існування підстав для застосування Закону №1304-VII (1304-18) .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди під час розгляду справи установили, що 15 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", і ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту №11077702000, за умовами якого банк надав останній кредит у сумі 29 700 доларів США на строк до 15 листопада 2017 року під 12,3% річних.

ОСОБА_4 зобов`язалася повернути банку кредит частинами згідно графіка погашення кредиту та сплатити йому проценти щомісячними платежами. Строк сплати процентів встановлено з 1-го по 10-е число (включно) місяця, наступного за тим, за який будуть нараховані проценти.

У пунктах 4.6, 5.5, 7.3, 11.1 кредитного договору сторони визначили, що в разі порушення позичальником термінів повернення кредиту та сплати процентів більше ніж на один місяць банк вправі вимагати від ОСОБА_4 дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати нарахованих процентів. При цьому термін повернення кредиту є таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником від банку повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту та неусунення ним порушень умов кредитного договору протягом 31 календарного дня з дати одержання вказаного повідомлення (вимоги). У випадку неотримання ОСОБА_4 цього повідомлення (вимоги) з будь-яких підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення його банком термін повернення кредиту є таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення банком позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Як встановлено судами, за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів ОСОБА_4 мала сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквівалент) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування пені (пункт 7.1 кредитного договору).

Виконання позичальником грошового зобов`язання за кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна, що належить на праві спільної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (пункт 2.1 кредитного договору)

10 листопада 2006 року сторони уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області Мартиненко А.М., відповідно до якого передали банку в заставу житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами і присадибну земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

У разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами, звернувши на нього стягнення, що здійснюється, в том числі за рішенням суду (пункти 2.1.1, 4.1, 4.2 договору іпотеки).

Пунктом 4.5 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення за рішенням суду здійснюється відповідно до законодавства України.

З 2014 року ОСОБА_4 не виконує грошове зобов`язання за кредитним договором.

Станом на 26 березня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 9 943 долари 39 центів США, з яких 9 671 долар 99 центів США - неповернутий кредит і 271 долар 40 центів США - проценти. Також банком нараховано 7 711 грн 34 коп. неустойки, яка складається з 7 597 грн 35 коп. пені за прострочення сплати кредиту та 113 грн 99 коп. пені за прострочення сплати процентів.

16 грудня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" направило ОСОБА_4 письмову вимогу (повідомлення) про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів, яку остання не виконала.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2017 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" указану заборгованість за кредитним договором. На теперішній час це рішення суду не виконане ОСОБА_4 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України "Про іпотеку".

Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, порушення обов`язків іпотекодавцем, прийняв рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ (2658-14) .

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку".

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що в спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі №235/3619/15-ц.

Доводи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_3 щодо незалучення до участі у справі органу опіки й піклування як третьої особи, судом не приймаються, оскільки не впливають на правильність вирішення спору про звернення стягнення на предмет іпотеки по суті. Інші ж доводи зводяться лише до переоцінки доказів та негоди із судовим рішенням.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції і Верховний Суд не становив інстанції

Аргументи касаційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" також судом не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов`язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття "мораторій" у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Тому установлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до та після прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , залишаються в силі, а їх виконання припиняється до вдосконалення механізму, передбаченого статтею 3 цього Закону.

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, однак є правовою підставою, що не дає підстав органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не підлягає виконанню.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що житловий будинок на АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки, забезпечує зобов`язання за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті. Крім того, суд зазначив, що спірний житловий будинок використовується як місце постійного проживання відповідачів і членів їх сімї, які іншого житла не мають, а його загальна площа не перевищує 250 м2.

Отже, суд апеляційної інстанції зупинив виконання свого рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.