2-1511/07 Про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - 06.06.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - Вербовецька сільська рада Косівського району, Івано-Франківської області,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня

2017 року у складі судді Крилюк М. І. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Малєєва А. Ю., Фединяка В. Д.,

У січні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Вербовецької сільської ради Косівського району, Івано-Франківської області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою оформлення права власності на спадкове майно, зокрема на 1/4 домоволодіння по вулиці АДРЕСА_1 за кожною із них, яке залишилося після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8, звернулися до нотаріальної контори, де їм було відмовлено у такому оформлені спадщини у зв?язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане майно.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на час смерті діда ОСОБА_9, якому і належала 1/2 частина спірного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину НОМЕР_1 від 12 січня 1993 року, прийняли спадщину та вступили в управління спадковим майном.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили визнати за кожною із них право власності в порядку спадкування на підставі закону та заповіту на 1/4 частину домоволодіння по вулиці АДРЕСА_1.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від

05 жовтня 2017 року поновлено строк звернення до суду. Позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину спадкового майна, житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, Івано-Франківська область. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину спадкового майна, житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_7 та її брат ОСОБА_8 після смерті їх батька ОСОБА_9 прийняли спадщину шляхом вступу у володіння спадковим майном відповідно до положень статті 549 ЦК Української РСР, однак не встигли належним чином оформити своє право власності на нього, є підстави вважати, що кожен із позивачів має право на 1/4 частину спірного майна.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від

05 жовтня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

08 грудня 2017 року ОСОБА_6 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не в повні мірі з?ясували всі фактичні обставини справи, не дослідили та не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

01 лютого 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від імені якої за довіреністю діє ОСОБА_4, подали до Верховного Суду відзив, у якому просять касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від

27 листопада 2017 року залишити без змін.

У квітні 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є дітьми ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на 1/2 частину домоволодіння по вулиці АДРЕСА_4 та на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_5

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 549 ЦК Української РСР).

Встановлено, що ОСОБА_7 та її брат ОСОБА_8 після смерті їх батька ОСОБА_9 прийняли спадщину шляхом вступу у володіння спадковим майном відповідно до положень статті 549 ЦК Української РСР, однак не встигли належним чином оформити своє право власності на нього.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8, після смерті якого відкрилася спадщина за заповітом. Згідно заповіту, складеного 06 квітня 2015 року спадкоємцем є ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина за законом. Спадкоємцями першої черги за законом після померлої ОСОБА_7 є чоловік - ОСОБА_10 та донька -

За змістом статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням (частина друга статті 1268 ЦК України).

Судом встановлено, що 1/2 частка будинку у місті Косові по вулиці Ірчана, 116 є тільки частиною спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9, оскільки йому на праві власності належала також 1/2 частка будинку по вулиці АДРЕСА_6

З урахуванням положень частини другої статті 1268 ЦК України, прийнявши у спадщину 1/2 частку будинку по вулиці Лесі Українки, 1 у селі Старий Косів Косівського району, позивачі прийняли також у спадщину 1/2 частку будинку по вулиці Лесі Українки, 1 у селі Старий Косів Косівського району.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами встановили, що ОСОБА_7 (мати ОСОБА_4.) та її брат ОСОБА_8 після смерті їх батька ОСОБА_9 прийняли спадщину шляхом вступу у володіння спадковим майном відповідно до положень статті 549 ЦК Української РСР, однак не встигли належним чином оформити своє право власності на нього. Суди дійшли правильного висновку, що

ОСОБА_4, як спадкоємець за законом, та ОСОБА_5, як спадкоємець за заповітом, мають право на 1/4 частину спірного майна.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від