668/14890/15-ц Про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини - 04.06.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 лютого 2017 року у складі судді Гаврилова Д. В. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 рокуу складі колегії суддів: Радченка С. В., Колісниченка А. Г., Орловської Н. В.,

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, терті особи: ОСОБА_6, орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради (далі - орган опіки та піклування), про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини.

Позовна заява мотивована тим, що її син та ОСОБА_5 перебували у шлюбі, від якого мають малолітню доньку - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказувала, що після розірвання шлюбу батько дитини проживає разом з нею, а дитина - з матір'ю. Відповідач перешкоджає побаченню дитини, як з нею, так і з її сином - батьком дитини. Всі зауваження та прохання з цього приводу відповідач ігнорує і досягнути будь-якої домовленості щодо участі у вихованні дитини сторонам не вдається.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила суд усунути перешкоди у спілкуванні з онукою та її вихованні, встановивши дні і години її побачення з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щотижня кожної суботи з 09.00 до 18.00 год.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_4 спосіб участі у вихованні малолітньої дитини - онуки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення наступного часу для систематичних побачень з дитиною у присутності матері:

кожної другої та четвертої неділі календарного місяця з 15.00 до 18.00 год.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що має місце порушення прав позивача на участь у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, у зв'язку з чим порушені права підлягають судовому захисту. При цьому, задовольняючи позов частково, суд взяв до уваги малолітній вік дитини, характер відносин між сторонами та той факт, що рішенням суду вже встановлено час побачень дитини з батьком - ОСОБА_6, який проживає разом з позивачем, а тому вони матимуть змогу спільно бачити дитину у визначені години побачень, а також права батьків, які є пріоритетними. При цьому, суд не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки запропонований у ньому час побачень позивача з онукою порушить право матері (відповідача у справі) проводити зі своєю дитиною вихідні дні на власний розсуд, а також дійшов висновку, що умова побачення бабусі з дитиною у присутності матері є такою, що відповідає інтересам дитини.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 лютого 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи та ухвалив законне та справедливе рішення.

Апеляційний суд вказав, що відповідно до психодіагностики, яка була проведена Херсонським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Херсонської міської ради, дитина перебуває в особливому емоційному стані, викликаному неприязними стосунками батьків, тому умова побачення бабусі з дитиною у присутності матері є такою, що відповідає інтересам дитини.

Апеляційний суд погодився з тим, що недоцільно брати до уваги висновок органу опіки та піклування і додав, що рішенням суду вже встановлено час побачень дитини з батьком - ОСОБА_6, який проживає разом з позивачем, і вона також зможе бачитися з дитиною у цей час.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не взяли до уваги висновок органу опіки і піклування щодо варіанту систематичних побачень позивача з дитиною.

Вважає, що суди не повинні були брати до уваги рекомендації психодіагностики, визначаючи зустрічі позивача з дитиною у присутності матері, оскільки експертиза психологічного стану дитини не проводилася.

У липні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких вказувала, що висновки судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги не має.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_6, третьої особи у справі, батька малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто є бабою дитини.

Статтею 257 СК Українивстановлено право баби, діда, прабаби та прадіда на спілкування зі своїми онуками, правнуками та можливість брати участь у їх вихованні.

Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою та прадідом своїх прав щодо виховання онуків, правнуків.

Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба та прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, взявши до уваги малолітній вік дитини, характер відносин між сторонами, той факт, що рішенням суду вже встановлено час побачень дитини з батьком - ОСОБА_6, який проживає разом з позивачем, а також права батьків, які є переважними перед іншими особами, дійшов обґрунтованого висновку про встановлення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з онукою шляхом систематичних побачень з нею у присутності матері: кожної другої та четвертої неділі календарного місяця з 15.00 до 18.00 год.

При цьому, суд вірно вказав, що повним задоволенням позову буде порушено право матері (відповідача у справі) проводити зі своєю дитиною вихідні дні на власний розсуд.

Узявши до уваги рекомендації психодіагностики, яка була проведена Херсонським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Херсонської міської ради, суди дійшли висновку, що умова побачення бабусі з дитиною у присутності матері є такою, що відповідає інтересам дитини.

З урахуванням вимог частини шостої статті 19 СК України суди не погодилися з висновком органу опіки та піклування, дійшовши висновку, що він недостатньо обґрунтований та суперечить інтересам дитини.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не повинні були брати до уваги рекомендації вказаної психодіагностики, оскільки експертиза психологічного стану дитини не проводилася є безпідставними, так як сторони відповідного клопотання не заявляли.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.