527/1818/17 Про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування за законом - 17.05.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року у складі суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, треті особи: сектор державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації, Градизька державна нотаріальна контора Полтавської області, про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла мати позивача ОСОБА_6 На підставі сертифікату серії НОМЕР_1 вона мала право на земельну частку (пай), яка розташована на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Чоловік померлої ОСОБА_7 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті дружини, оскільки проживав з нею на момент її смерті. ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер батько позивача ОСОБА_7 На підставі сертифікату НОМЕР_2 мав право на земельну частку (пай), яка розташована на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Ці сертифікати не збереглися.

Позивач є спадкоємцем майна померлого за законом. Вона прийняла спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до Градизької державної нотаріальної контори. У цей час у неї виникла необхідність отримати свідоцтво про право на спадщину на земельні частки (паї). Разом з тим, державний нотаріус Градизької державної нотаріальної контори відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно.

У зв'язку із цим просила суд, визнати за нею право на земельну частку (пай), площею 3,13 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, право на яку належало ОСОБА_7 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) НОМЕР_2, зареєстрованого за №1241 від 10 червня 1999 року, виданого згідно розпорядження голови Глобинської РДА від 18 березня 1997 року № 118 та право на земельну частку (пай) площею 3,13 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, право на яку належало ОСОБА_6 на підставі сертифікату на земельну частку (пай), серії НОМЕР_3 зареєстрованого за № 2 від 23 квітня 1998 року, виданого згідно розпорядження голови Глобинської РДА від 18 березня 1997 року № 118, яку її чоловік ОСОБА_7, за свого життя фактично прийняв у спадщину, але не встиг оформити своїх спадкових прав.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право на земельну частку (пай), площею 3,13 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, право на яку належало ОСОБА_7 на підставі сертифікату на земельну частку (пай), серії НОМЕР_4 зареєстрованого за №1241 від 10 червня 1999 року, виданого згідно розпорядження голови Глобинської РДА від 18 березня 1997 №118. Визнано за ОСОБА_4 право на земельну частку (пай), площею 3,13 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, право на яку належало ОСОБА_6 на підставі сертифікату на земельну частку (пай), серії НОМЕР_5 зареєстрованого за №2 від 23 квітня 1998 року, виданого згідно розпорядження голови Глобинської РДА від 18 березня 1997 року №118, яку її чоловік ОСОБА_7 за своє життя фактично прийняв у спадщину, але не встиг оформити своїх спадкових прав.

Рішення мотивоване тим, що земельні частки (паї) підлягають спадкуванню, а позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_7, який відповідно до статті 549 ЦК УРСР прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_6

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року скасоване та ухвалено нове. У задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином коло спадкоємців, не перевіривши доводи позивача, яка стверджувала про себе, як єдиного спадкоємця, що вказує на її недобросовісність, оскільки вона не повідомила суд про брата, який нарівні з нею є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька. Тому залучення до участі у справі сільської ради як відповідача є помилковим, оскільки належним відповідачем має бути інший спадкоємець, з яким у позивача існує спір щодо права спадкування.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року, у якій просить оскаржену постанову скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном згідно статті 549 ЦК УРСР, що підтверджується копією ощадної книжки, посвідченням водія, пенсійним посвідченням, військовим квитком ОСОБА_7 Проте апеляційний суд не врахував цих доводів та не надав їм оцінку. Також ОСОБА_4 вказує, що апеляційний суд відмовив у задоволенні позову "про визнання права власності на земельні частки (паї) в порядку спадкування за законом", тоді як предмет позову був "про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування за законом".

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2018 року ОСОБА_5 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що докази фактичного вступу в управління спадковим майном, а саме: копії ощадної книжки, посвідчення водія, пенсійне посвідчення, військовий квиток ОСОБА_7, були надані лише до суду апеляційної інстанції, і на ці докази позивач не посилалася у своїй позовній заяві.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року померла ОСОБА_6, яка до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована в с. Пелехівщина Глобинського районуПолтавської області. На момент її смерті за цією адресою проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_7

Згідно повідомлення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17 серпня 2017 року №507/104-17, громадянка ОСОБА_6 отримала сертифікат на земельну частку (пай) НОМЕР_5 зареєстрований за №2 від 23 квітня 1998 року згідно розпорядження голови Глобинської РДА від 18 березня 1997 року №118 на території Броварківської сільської ради Глобинського району. Середній розмір земельної частки (паю) по КСП "Ленінець" на території Броварківської сільської ради становить 3,13 (в умовних кадастрових) га.

ІНФОРМАЦІЯ_8 року помер ОСОБА_7, який до дня своєї смерті був зареєстрований та проживав в с.Пелехівщина Глобинського району Полтавськоїобласті.

Згідно повідомлення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 18 серпня 2017 року №508/104-17, громадянин ОСОБА_7 отримав сертифікат на земельну частку (пай) НОМЕР_4 зареєстрований за №1241 від 10 червня 1999 року згідно розпорядження голови Глобинської РДА від 18 березня 1997 року №118 на території Броварківської сільської ради Глобинського району. Середній розмір земельної частки (паю) по КСП "Ленінець" на території Броварківської сільської ради становить 3,13 (в умовних кадастрових) га.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 1956 року.

Позивач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, є їх рідними дочкою та сином, що підтверджується копіями свідоцтв про народження та свідоцтвом про шлюб позивача.

Згідно витягів про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 15 серпня 2017 року, виданих Градизькою державною нотаріальною конторою, 15 серпня 2017 року зареєстровані спадкові справи: №61082659 (номер у нотаріуса 178) спадкодавця ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року, та №61083180 (номер у нотаріуса 179) спадкодавця ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року. Згідно матеріалів спадкової справи № 179 ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори 15 серпня 2017 року.

Постановою державного нотаріуса Градизької державної нотаріальної контори Глобинського району Полтавської області від 15 серпня 2017 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 року, батька ОСОБА_7 на земельну ділянку, що розташована на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області з підстав ненадання спадкоємцем ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Відмовляючи в задоволенні позовуОСОБА_4 до Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області про визнання права на пай суд апеляційної інстанції зробив висновок, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином коло спадкоємців, не перевіривши доводи позивача, яка стверджувала про себе, як єдиного спадкоємця, що вказує на її недобросовісність, оскільки вона не повідомила суд про брата, який нарівні з нею є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька. А тому належним відповідачем має бути інший спадкоємець, з яким у позивача існує спір щодо права спадкування.

Колегія суддів погоджується із таким висновком апеляційного суду.

Тлумачення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Втім судом першої інстанції, в порушення статей 33, 130 ЦПК України не вирішено питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, а апеляційний суд позбавлений такої процесуальної можливості усунути такі недоліки.

ОСОБА_4 не позбавлена можливості повторно звернутися до суду першої інстанції з позовом, вказавши всіх осіб, які повинні брати участь у розгляді у справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.