556/1065/17 Про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 17.05.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В.С. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Вище професійне училище № 29 смт Володимерець Рівненської області,

представник відповідача - Боровик Валерій Пилипович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вищого професійного училища № 29 смт Володимирець Рівненської області на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2017 року, у складі судді Закревського Л. В., постанову апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року, у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Григоренко М. П.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Вищого професійного училища № 29 смт Володимирець Рівненської області (далі - ВПУ № 29) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 вересня 2009 року ОСОБА_4 працює у ВПУ № 29 на посаді викладача. Наказом директора ВПУ № 29

від 14 червня 2017 року № 28-к ОСОБА_4 звільнено з займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. Позивач зазначав, що під тиском відповідача ним було написано заяву про звільнення без зазначення дати звільнення, та, в подальшому, його не було ознайомлено із наказом про звільнення, що вказує на порушення відповідачем норм трудового законодавства.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2017 року позов задоволено. Скасовано наказ директора ВПУ № 29 від 15 червня 2017 року № 28-к. Поновлено ОСОБА_4 на посаді викладача ВПУ № 29. Стягнуто з ВПУ № 29 на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 37 701,28 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що із матеріалів справи вбачається, що звільнення позивача з роботи з 14 червня 2017 відбулось "заднім числом", про що вказує дата накладення резолюції директора на заяві позивача - 15 червня 2017 року. Докази, які свідчать про відмову позивача від отримання трудової книжки та інших документів при звільненні, у матеріалах справи відсутні. Оскільки позивач був звільнений із порушенням законодавства, його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Постановою апеляційного Рівненської області від 28 грудня 2017 року рішення Володимирецього районного суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю законодавчо закріпленого права власника звільняти працівника до закінчення двотижневого строку після подання працівником заяви про звільнення, якщо працівник про це не просить. Оскільки при звільненні ОСОБА_4 було порушено встановлений законом порядок звільнення, місцевим судом правомірно скасовано наказ про звільнення позивача, поновлено його на посаді та стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахунок якого відповідачем спростовано не було.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року, ВПУ № 29 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на той факт, що з моменту подання позивачем заяви про звільнення, останній із будь-якими заявами про її відкликання або про його поновлення на посаді, не звертався. Зміст статті 38 КЗпП України не дає підстав для висновку про обов'язок роботодавця витримувати двотижневий термін для звільнення працівника.

Касаційна скарга містить посилання на відсутність оцінки судом наявних у матеріалах особової справи ОСОБА_4 документів, які свідчать про неодноразові порушення позивачем трудової дисципліни.

Заявник у касаційній скарзі також посилається на неправильність визначення розміру середнього заробітку при розрахунку загальної суми виплат, що підлягають стягненню на користь позивача.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.

Касаційна скарга ВПУ № 29 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом статті 38 КЗпП України, працівник наділений правом розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Вказаний двотижневий строк може бути зменшено лише за домовленістю сторін або за наявності підстав, що унеможливлюють продовження працівником роботи, які передбачені частиною першою вказаної статті КЗпП України (322-08) ,.

Відповідно до положень частини другої статті 38 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити працівника за поданою ним раніше заявою, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Керуючись вказаними приписами законодавства, місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, вірно виходив із відсутності у поданій позивачем заяві строку, у який він просив провести звільнення, що, в свою чергу не вказує на наявність будь-яких домовленостей між сторонами щодо звільнення позивача до закінчення встановленого законодавством двотижневого строку.

Доводи касаційної скарги щодо наявності доказів неодноразового порушення позивачем трудової дисципліни, яким не було надано оцінки судом, не приймаються, оскільки не підтверджують дотримання відповідачем вимог законодавства при звільненні позивача з займаної посади, з підстави, передбаченої статтею 38 КЗпП України, - ініціативи працівника.

Аргументи стосовно визначення судом розміру середнього заробітку в порушення положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) є безпідставними та необґрунтованими.

Наявна у матеріалах справи довідка ВПУ № 29 про розмір нарахованої ОСОБА_4 заробітної плати за період з січня по червень 2017 рік не свідчить про те, що суд першої інстанції, при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не взяв до уваги заробіток за останні два місяці, які передували звільненню. Доказів того, що місцевим судом проведено розрахунок в інший спосіб, так само як і спростування такого розрахунку, касаційна скарга не містить

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Вищого професійного училища № 29 смт Володимирець Рівненської області залишити без задоволення.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області

від 06 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року залишити без змін.