Про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника до виконання ним своїх зобов'язань, оскільки заборгованість по виконавчим документам не погашена, а боржником не вчинено жодних дій спрямованих на погашення боргу - 16.05.2018 Прийняття

У грудні 2015 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Паламарчук В.В. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_7 до виконання ним своїх зобов'язань.

Подання мотивоване тим, що у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 46928089 із виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості. Станом на 28 грудня 2015 року заборгованість по виконавчим документам не погашена, а божником не вчинено жодних дій спрямованих на погашення боргу.

Таким чином, просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_7 без вилучення паспорта до виконання ним зобов'язань покладених на нього рішеннями Вінницького районного суду Вінницької області від 24 вересня 2012 року, від 02 грудня 2013 року та від 04 червня 2015 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Паламарчука В. В., за участю публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_7 до виконання ним своїх зобов'язань задоволено; тимчасово обмежено ОСОБА_7 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання ним зобов'язань покладених на нього рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 24 вересня 2012 року по справі № 203/3657/12, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2013 року по справі № 128/1153/13-ц, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04 червня 2015 року по справі № 128/1325/15-ц; виконання ухвали доручено Державній прикордонній службі України.

ОСОБА_7 оскаржив вказану ухвалу в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 295 ЦПК України та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом трьох днів з моменту отримання ухвали шляхом надання до суду уточненої редакції апеляційної скарги із зазначенням в ній всіх учасників справи.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 визнано неподаною та повернуто скаржнику на підставі частини 2 статті 297 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у визначений судом строк ОСОБА_7 не усунув недоліки апеляційної скарги.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2016 року та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Правом на подачу відзиву (заперечень) на касаційну скаргу учасники справи не скористалися.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24 січня 2018 року справу передано на розгляд до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (1618-15) , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до стаття 121 ЦПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У пункті 3 частини 1 статті 295 ЦПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, щов апеляційній скарзі мають бути зазначені ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження.

Згідно із частиною 2 статті 297 ЦПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 посилається на те, що судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки ним не отримано ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху 27 січня 2016 року.

Судами установлено, що копію ухвали апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2016 року про залишення без руху апеляційної скарги отримано ОСОБА_7 27 січня 2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже правильним є висновок апеляційного суду, що у визначений строк ОСОБА_7 не усунуто недоліки апеляційної скарги, визначені ухвалою суду від 20 січня 2016 року, а тому апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив характер правовідносин між сторонами у справі, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.

Враховуючи, що ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, суд касаційної інстанції немає підстав для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Сторонами не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.