283/976/17 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 16.05.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2017 року у складі судді Тимошенка А. О. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 15 січня 2018 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Павицької Т. М.,

У червні 2017 року публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 16 листопада 2011 року між публічним акціонерним товариство "Ерсте Банк" (далі - ПАТ "Ерсте Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-ДМС" (далі - ТОВ "Гранд-ДМС") укладено кредитний договір.

Відповідно до умов вказаного договору банк надав ТОВ "Гранд-ДМС" кредит у розмірі 772 297,98 грн. строком до 15 листопада 2018 року зі сплатою коштів за користування кредитом у розмірі 19,49 % річних, а ТОВ "Гранд-ДМС" зобов'язалось щомісячно сплачувати частину кредиту та кошти за користування кредитом. У той же день між ПАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався відповідати за вказаним кредитним договором солідарно з позичальником.

ТОВ "Гранд-ДМС" не виконало взяті на себе зобов'язання згідно умов вказаного кредитного договору, на вимоги не реагувало, у зв'язку із чим станом на 15 березня 2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 275 856,1 грн.; заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 49 895,32 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 9 782,93 грн.; пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 5 343,84 грн.

Ураховуючи наведене, ПАТ "Фідобанк" просило суд стягнути з ОСОБА_2, як із солідарного боржника, на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 340 878,19 грн.

Заочним рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2017 року позов ПАТ "Фідобанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Фідобанк" заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2011 року у розмірі 340 878,19 грн., що виникла станом на 15 березня 2017 року і складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 275 856,1 грн.; заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 49 895,32 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 9 782,93 грн.; пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 5 343,84 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 відповідно до договору поруки поручився у повному обсязі відповідати перед банком за невиконання ТОВ "Гранд-ДМС" своїх зобов'язань за кредитним договором від 16 листопада 2011 року, за яким виникла заявлена банком заборгованість, а на вимоги не реагував. Розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення про стягнення кредитної заборгованості з поручителя. Апеляційний суд вказав, що порука ОСОБА_2 не припинилася, пославшись, у тому числі, на пункт 7.2.3 договору поруки від 16 листопада 2011 року, відповідно до якого сторони погодили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимогу до поручителя. При цьому ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату судового розгляду у місцевому суді.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що порука є припиненою, оскільки банк не пред'явив до нього позову протягом шести місяців з моменту настання строку виконання зобов'язань відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки позичальник перестав сплачувати кредит з травня 2016 року. При цьому посилається на практику Верховного Суду України щодо застосування вказаної норми матеріального права. Також зазначає, що на рахунку позичальника - ТОВ "ГРАНД-ДМС" є кошти, які банк згідно умов договору може автоматично списати і погасити заборгованість.

Учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 16 листопада 2011 року між ПАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ТОВ "ГРАНД-ДМС" було укладено кредитний договір.

Відповідно до умов зазначеного договору банк надав ТОВ "ГРАНД-ДМС" кредит у розмірі 772 397,98 грн. строком до 15 листопада 2018 року зі сплатою коштів за користування кредитом у розмірі 19,49 % річних, а ТОВ "ГРАНД-ДМС" зобов'язувалось щомісячно сплачувати частину кредиту та кошти за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором 16 листопада 2011 року між ПАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов'язався, що у разі порушення позичальником обов'язків за основним договором вони відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 7.2.3 договору поруки передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимогу до поручителя.

ТОВ "ГРАНД-ДМС" скористалось наданими йому кредитними коштами, проте у повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором не виконало, у зв'язку з чим, станом на 15 березня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 340 878,19 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 275 856,1 грн.; заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 49 895,32 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 9 782,93 грн.; пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 5 343,84 грн.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Положенням частини четвертої статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Встановивши, що ТОВ "ГРАНД-ДМС" з травня 2016 року не виконує належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором від 16 листопада 2011 року, у зв'язку із чим виникла заявлена банком заборгованість станом на 15 березня 2017 року, відповідач у договорі поруки поручився у повному обсязі відповідати перед банком за невиконання ТОВ "ГРАНД-ДМС" своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову ПАТ "Фідобанк".

При цьому, встановивши, що у п. 7.2.3 договору поруки від 16 листопада 2011 року сторони погодили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимогу до поручителя,банк звернувся до суду з позовом 31 травня 2017 року, апеляційний суд правильно вказав, що порука ОСОБА_2 не припинилася.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що банк не пред'явив до нього позову протягом шести місяців з моменту настання строку виконання зобов'язань, а тому відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилася, є безпідставними, оскільки у даному випадку сторони встановили строк припинення поруки у договорі поруки від 16 листопада 2011 року, а шестимісячний строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя законодавцем у частині четвертій статті 559 ЦК України передбачено у випадку невстановлення такого строку.

Колегія суддів не бере до уваги посилання касаційної скарги на правові позиції Верховного Суду України, оскільки у приведених справах були інші фактичні обставини, а саме строк припинення поруки у договорах поруки встановлено не було.

У справі, що переглядається, ТОВ "ГРАНД-ДМС припинило виконувати свої зобов'язання за кредитним договором належним чином після 17 травня 2016 року, банк звернувся до суду з позовом 31 травня 2017 року, тому враховуючи домовленість сторін у п. 7.2.3 договору поруки про встановлення строку припинення поруки у три роки, порука ОСОБА_2 не є припиненою до усіх вимог банку, тому суди вірно задовольнили позов у повному обсязі, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України у постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-272 цс16.

Посилання касаційної скарги на те, щона рахунку позичальника - ТОВ "ГРАНД-ДМС" є кошти для погашення кредитної заборгованості шляхом їх автоматичного списання згідно умов кредитного договору та статті 1071 ЦК України не є підставою для скасування законних й обґрунтованих судових рішень, оскільки позивач, пред'явивши позов, скористався своїм правом судового захисту, та, крім того, згідно з частиною першою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 15 січня 2018 року залишити без змін.