755/8503/16-ц Про стягнення штрафу за порушення договірних зобов'язань мирової угоди - 08.05.2018 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Державного дослідного підприємства Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України про стягнення штрафу за порушення договірних зобов'язань.

Позов мотивований тим, що 10 червня 2015 року між Державним дослідним підприємством Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України (далі - Інститут), ТОВ "Віво-Актив" та ОСОБА_3 укладено мирову угоду, відповідно до умов якої позивач та ТОВ "Віво-Актив" дозволили відповідачу виробництво і реалізацію під його торговельною маркою бактеріальних препаратів (заквасок) з використанням знака для товарів і послуг "Сімбілакт" протягом 8 календарних місяців від дати підписання мирової угоди.

Відповідно до пункту 1.3.1 мирової угоди Інститут зобов'язувався по закінченню 8 календарних місяців від дати підписання мирової угоди не виготовляти та не реалізовувати бактеріальні препарати (закваски) під знаком для товарів і послуг "Сімбілакт", права на який належать ОСОБА_3

У березні 2016 року позивач виявив, що відповідач порушує свій обов'язок та продовжує реалізовувати продукцію (бактеріальні закваски), на упаковку якої нанесено позначення "Іпровіт-Симбілакт-М", що підтверджується копіями фіскальних чеків від 28 березня 2016 року і від 01 квітня 2016 року, виданих в магазинах "Еко Маркет", "Варус", "Novus".

Відповідачу направлялися вимоги про сплату штрафу за порушення мирової угоди, однак вони залишилися без задоволення.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд стягнути з Інституту на свою користь штраф за порушення мирової угоди від 10 червня 2015 року у сумі 500 000 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного дослідного підприємства Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_3 штраф за порушення мирової угоди від 10 червня 2015 року у сумі 500 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов мирової угоди в разі порушення Державним дослідним підприємством Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України пункту 1.3.1 цієї угоди ОСОБА_3 має право вимагати від Інституту сплату неустойки в розмірі 500 000 грн протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги.

Такі вимоги про сплату штрафу за порушення умов мирової угоди направлено відповідачу, проте не виконано.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року рішення районного суду скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів того, що відповідач після 11 лютого 2016 року використовував саме знак "СІМБІЛАКТ", щодо якого було застереження в мировій угоді.

У грудні 2016 року до суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 у якій вона, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що відповідачем після 11 лютого 2016 року виготовляв та реалізовував бактеріальні закваски, на упаковку яких нанесено позначення "Іпровіт-Симбілакт-М" та самостійно на бічній стороні упаковки позначення "Симбілакт-М", що є використанням знака "СІМБІЛАКТ" у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами.

У січні 2017 року представник Державного дослідного підприємства Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук Україниподав заперечення на касаційну скаргу та просив рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2017 року справу № 755/8503/16-ц призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справу № 755/8503/16-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд установив, що 10 червня 2015 року між Державним дослідним підприємством Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України, ТОВ "Віво-Актив" та ОСОБА_3 було укладено мирову угоду.

Відповідно до пунктів 1.3, 2.2 мирової угоди ОСОБА_3 та ТОВ "Віво-Актив" дозволили відповідачу виробництво і реалізацію під його торговельною маркою бактеріальних препаратів (заквасок) із використанням знака для товарів і послуг "Сімбілакт" протягом 8 календарних місяців від дати підписання мирової угоди.

Інститут зобов'язувався по закінченні 8 календарних місяців від дати підписання мирової угоди не виготовляти та не реалізовувати бактеріальні препарати (закваски) під знаком для товарів і послуг "Сімбілакт", права на який належать ОСОБА_3

У разі порушення Державним дослідним підприємством Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України умов мирової угоди, в тому числі пункту 1.3.1, ОСОБА_3 має право вимагати від Інституту сплати неустойки в розмірі 500 000 грн протягом 10 календарних днів з моменту отримання Державним дослідним підприємством Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України відповідної письмової вимоги.

Згідно з висновком експертного дослідження від 08 липня 2016 року № 08-07/16 позначення "Симбілакт-М", нанесене на упакування представленого на дослідження зразка товару "Бактеріальні закваски для домашнього приготування Іпровіт-Симбілакт-М", як окремо, так і у складі повної власної назви та оригінальної назви товару, відрізняється від знака для товарів і послуг за свідоцтвом України № 189194 лише окремими елементами, які, в цілому, не змінюють відмінності вказаного знака. Представлений для проведення дослідження товар "Бактеріальні закваски для домашнього приготування Іпровіт-Симбілакт-М" є таким самим, що і товар "закваски бактеріальні до молочних продуктів, що належать до 29 класу", стосовно якого зареєстровано знак за свідоцтвом України № 189194.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачу належать майнові права на знак для товарів і послуг "СІМБІЛАКТ" заявка від 23 квітня 2013 року № m 2013 07428, який зареєстровано щодо товарів 29 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, а саме: закваски бактеріальні до молочних продуктів, що належать до 29 класу, що підтверджується свідоцтвом від 11 серпня 2014 року № 189194.

Власником свідоцтва від 11 липня 2016 року № 214191 на знак для товарів і послуг "ІПРОВІТ-СИМБІЛАКТ-М" заявка від 12 жовтня 2015 року № m2015 17776, який зареєстровано щодо товарів 5 та 29 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг є Інститут продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України, а не відповідач у справі.

Державне дослідне підприємство Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України отримало свідоцтво від 25 листопада 2014 року № 19744-7, про присвоєння товарній позиції ідентифікаційного номера у всесвітній системі GS1 для товарної позиції - Закваска бактеріальна "Іпровіт-Сімбілакт-М" для приготування кисломолочного продукту з біфідобактеріями.

Згідно із статтею 496 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення штрафу за порушення договірних зобов'язань, а саме пункту 1.3.1. мирової угоди від 10 червня 2015 року щодо заборони реалізації бактеріальних заквасок з використанням ТМ "СІМБІЛАКТ" з боку відповідача після закінчення 8 календарних місяців, тобто після 11 лютого 2016 року, ОСОБА_3 посилався на фотокопії упаковки бактеріальної закваски виробництва відповідача, які мають позначення "Іпровіт-Симбілакт-М", яке нанесено на упаковку бактеріальних заквасок, виготовлених Інститутом, та використано знак позивача на бічній стороні упаковки у вигляді позначення "Симбілакт-М".

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач використовув саме знак "СІМБІЛАКТ", щодо якого було застереження в мировій угоді, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду, оскільки з 11 лютого 2016 року Державне дослідне підприємство Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України на виробленій продукції використовувало знак "Іпровіт-Симбілакт-М" на законних підставах, відповідно до заявки № m2015 17776 від 12 жовтня 2015 року.

За результатами державної експертизи ри реєстрації заявки схожість, тотожність із знаком власником якого є позивач, не виявлено.

Також суд обгрунтовано відхилив посилання ОСОБА_3 на Висновок експертного дослідження від 08 липня 2016 року № 08-07\16, як на підставу задоволення позову, оскільки вимог про оскарження знака для товарів і послуг"ІПРОВІТ-СИМБІЛАКТ-М" він не заявляв.

Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року, оскільки рішення законне та обґрунтоване.