643/17536/15-ц Про звернення стягнення на предмет застави - 03.05.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 березня 2016 року у складі судді Харченко А. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Довгаль А. П., Овсяннікової А. І.,

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Позовна заява мотивована тим, що 07 травня 2010 року між сторонами було укладено кредитний договір № 910.70688, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 52 021 грн на купівлю транспортного засобу зі строком користування кредитним коштами до 07 травня 2015 року, зі сплатою відсотків у розмірі 23,99 %.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, між позивачем та відповідачем укладено договір застави транспортного засобу "DAEWOO Lanos", 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 13 жовтня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 23 552,98 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "Ідея Банк" просило: вилучити у відповідача транспортний засіб, який є предметом застави, а саме автомобіль "DAEWOO Lanos", 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, та передати його в управління позивачу на період до його реалізації; у рахунок погашення кредитних зобов'язань за кредитним договором від 07 травня 2010 року № 910.70688 у сумі 23 552 грн 98 коп., яка складається з простроченого боргу у розмірі 16 909 грн 08 коп., прострочених відсотків у розмірі 6 573 грн 05 коп. та строкових відсотків у розмірі 70 грн 85 коп., звернути стягнення на предмет застави, а саме - автомобіль "DAEWOO Lanos", 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, шляхом продажу зазначеного автомобіля позивачем за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності, для чого надати позивачу усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України та всіх інших державних та недержавних органах, установах.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ "Ідея Банк" відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог, оскільки на їх обґрунтування позивачем не надано відповідних доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що наявність у відповідача будь-якого боргу перед банком - позивачем під час розгляду справи належними та допустимими доказами не підтверджено.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Ідея Банк" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій свідчать про необ'єктивність розгляду справи цими судами та недотримання вимог чинного законодавства України.

Так, суд не позбавлений права витребувати у сторін інформацію, необхідну для повного та всебічного з'ясування обставин справи; судами надана неналежна оцінка усім наявним у матеріалах справи доказам; всупереч висновку про недоведеність позовних вимог суд апеляційної інстанції не звернув увагу на наявний в матеріалах справи договір застави від 07 травня 2010 року № 910.70688, що підтверджує законність вимог позивача щодо звернення стягнення на предмет застави; наявна в матеріалах справи виписка за особовим рахунком відповідача в сукупності з іншими документами дає можливість визначити заборгованість за кредитом, а тому вказане є підставою для реалізації права банку звернути стягнення на предмет застави відповідно до умов договору.

Також відповідачем не спростовано наявність у нього заборгованості перед банком за кредитним договором.

Ухвалою від 13 липня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

ПІдпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 березня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Встановлено, що 07 травня 2010 року між ПАТ "Плюс Банк" (після зміни назви - ПАТ "Ідея Банк") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 910.70688, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 52 021 грн на купівлю транспортного засобу марки ЗАЗ, моделі TF69CP, 2010 року випуску.

Умовами договору встановлено порядок погашення боржником заборгованості за кредитом та процентів протягом дії договору (60 місяців) у вигляді ануїтетних платежів на рахунок № НОМЕР_3 в термін та сумах, визначених графіком щомісячних платежів, що є додатком № 1 до договору (а. с. 16-19).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 910.70688, 07 травня 2010 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу № 910.70688.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності під час розгляду справи судом визначає можливості й обов'язки сторін щодо доказування.

Обов'язок доведення наявності заборгованості у боржника покладається на кредитора, який звертається до суду за захистом свого порушеного права - стягнення заборгованості, звернення стягнення тощо.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей щодо руху коштів за рахунком боржника - ОСОБА_3, зокрема, - виписки з його особового рахунку за період з 01 листопада 2000 року по 13 жовтня 2015 року, вбачається, що на момент звернення до суду з цим позовом заборгованість за кредитом від 07 травня 2010 року № 910.70688 у відповідача відсутня.

Надана позивачем довідка-розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором у розмірі 23 552 грн 98 коп. сама по собі не може вказувати на існування реальної заборгованості без підтвердження обставин її виникнення (несвоєчасне погашення боргу тощо), оскільки вказана сума не підтверджена відповідним розрахунком та не узгоджується з випискою з особового рахунку відповідача.

Інших доказів на підтвердження наявності заборгованості у відповідача позивачем суду не надано.

Доводи касаційної скарги про те, що наявність у матеріалах справи договору застави саме між банком та боржником вказують на законність та обґрунтованість позовних вимог, на висновки судів не впливають, оскільки за відсутності заборгованості за кредитним договором правового значення не мають.

Крім того, вказані доводи заявника в повній мірі були розглянуті апеляційним судом під час перегляду рішення суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування та заявником в процесі розгляду справи не спростовані, а також переоцінки доказів, що в силу повноважень суду касаційної інстанції на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК (1618-15) не передбачено.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.