Про заміну сторони виконавчого провадження - 03.05.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2013 року у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Жолудько Л. Д., Кузьми Р. М.,

У квітні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Свої вимоги мотивували тим, що між ними та кредитною спілкою "Альянс Україна" (далі - КС "Альянс Україна") укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким кредитна спілка передала їм право вимагати від боржників належного виконання зобов'язань зі сплати заборгованості.

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 05 травня 2010 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено КС "Альянс Україна" як сторону у виконавчому провадженні ВП № 16227883, ВП № 16227944 іншими особами, а саме: ОСОБА_1, із сумою стягнення - 65 155,93 грн, ОСОБА_2 - із сумою стягнення - 95 215,67 грн, ОСОБА_3 - із сумою стягнення - 74 298,40 грн).

Ухвалу суду мотивовано тим, що для задоволення заявлених вимог про заміну сторони у виконавчому провадженні наявні необхідні підстави, передбачені ЦПК України (1618-15) .

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2013 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у заяві ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що із поданням про заміну сторони виконавчого провадження має право звернутись лише державний виконавець або сторона у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу, а звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є правонаступниками кредитора ("Альянс Україна"), із заявою про надання їм статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

04 серпня 2017 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відзив на касаційну скаргу до суду не подано.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 березня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2009 року, яке набрало законної сили, позов Тернопільського відділення КС "Альянс Україна" до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору кредиту та стягнення суми кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки задоволено частково. Розірвано договір кредиту від 08 жовтня 2008 року № 0219-08 к ЧВ, укладений між КС "Альянс Україна" та ОСОБА_4 Стягнуто солідарно зі ОСОБА_4, жительки АДРЕСА_1, та з ОСОБА_5, жителя АДРЕСА_1, на користь КС "Альянс Україна" (46000 м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3, р/р 26009300000842 МФО 338846 у Тернопільській ФАКБ "Форум", ЄДРПОУ 34982852) 232 850,53 грн заборгованості. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

19 листопада 2009 року на примусове виконання вказаного рішення суду було видано два виконавчі листи.

04 грудня 2009 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 16227883 та ВП № 16227944 за вказаними виконавчими листами.

З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2009 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та КС "Альянс Україна" було укладено договори про відступлення права вимоги (цесію) грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, згідно з якими право вимоги до боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перейшло до заявників.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження", статті 378 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 378 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження, апеляційний суд не звернув уваги на те, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду і ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Частиною першою статті 14 ЦПК України і статті 18 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Крім того, у силу вимог статті 405 ЦПК України підлягає скасуванню й ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2013 року у зазначеній справі.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2013 року скасувати.