736/310/16-ц Про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину - 25.04.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 10 травня 2016 року у складі судді Синько О. О. та на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 01 липня 2016 року у складі колегії суддів Хромець Н. С., Бечка Є.М., Тагієва С. Р.,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Корюківської міської ради, ОСОБА_5, третя особа Корюківська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину.

Позовна заява мотивована тим, що житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходить за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 05 листопада 1992 року і був зареєстрований за ОСОБА_6 За життя обоє склали заповіти від 14 вересня 2004 року на користь ОСОБА_4

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_7 Із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_6 звернулася ОСОБА_5, а 26 січня 2005 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_7, яка була спадкоємцем після смерті ОСОБА_6, проте нотаріусом йому направлено листа про те, що йому необхідно надати документ на підтвердження його проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на день його смерті. У зв'язку з чим позивач просить встановити факт його постійного проживання із ОСОБА_6 на час відкриття спадщини та визнати за ним право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 10 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із недоведеності факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, а тому вважав відсутніми підстави для визнання за позивачем права на спадкове нерухоме майно на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 01 липня 2016 року рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 10 травня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.

19 липня 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 10 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 01 липня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували показання свідків та документи, які підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_4 з 2003 року у спадковому будинку разом із ОСОБА_6 Вказує, що він після розірвання шлюбу залишив будинок дружині з дітьми та переїхав проживати до спадкодавця і будь-якого іншого житла у нього не було, у зв'язку з чим позивач вважає себе особою, яка прийняла спадщину на підстав частини третьої статті 1268 ЦК України та має право на визнання за ним права власності на спадкове майно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

06 вересня 2016 року до суду надійшло заперечення ОСОБА_5 на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому вона просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення без змін.

Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 частини першої Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 лютого 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень з наступних підстав.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Передбачених законом підстав для їх скасування немає.

Суди встановили, що ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 05 листопада 1992 року належав на праві власності будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Крюківської міської ради №6591 від 08 жовтня 2014 року у вказаному будинку проживали та були зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Відповідно до заповітів, посвідчених 14 вересня 2004 року приватним нотаріусом Корюківського районного нотаріального округу Чернігівської області та зареєстрованих в реєстрі за № 2012, 2013 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їм належати на день смерті і на що вони за законом матимуть право, заповіли ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_7

Після смерті ОСОБА_6 27 січня 2005 року із заявою про прийняття спадщини за законом до Корюківської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області звернулася ОСОБА_8 Спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_6 до нотаріальної контори не звертався, про відмову від спадщини не заявляв.

ОСОБА_9, вважаючи, що ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 та набула право на спадкове майно, подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, яка проживала у спадковому будинку разом із ОСОБА_6

ОСОБА_7 не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, що підтверджується рішенням Крюківського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2015 року, яким у встановленні факту реєстрації шлюбу вказаних осіб відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 15 січня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права на спадкування відмовлено з тих підстав, що станом на 2016 рік нотаріусом не видавалося свідоцтво про право на спадщину або відмова у його видачі особам, які зверталися з відповідними заявами, у зв'язку з чим вирішення питання оформлення спадщини, черговості та порядку спадкування є компетенцією нотаріуса, а не суду.

За змістом норм статей 1268- 1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків їхньої відмови від спадщини.

Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги щодо постійного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 не проживав постійно зі спадкодавцем та на момент смерті ОСОБА_6 не був зареєстрований у спірному будинку.

ОСОБА_4 на момент смерті ОСОБА_6 і по теперішній час зареєстрований АДРЕСА_2.

На підтвердження своїх доводів про постійне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини позивач посилався на показання свідків та довідки дільничного лікаря-терапевта Корюківської центральної лікарні Корюківської районної ради Чернігівської області від 15 січня 2015 року, виконавчого комітету Корюківської міської ради № 251 від 15 січня 2015 року, яким суд першої та апеляційної інстанції дав належну правову оцінку і які не підтверджують факт постійного проживання позивача із спадкодавцем.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у передбаченому статтями 411, 412 ЦПК України порядку немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду Чернігівської області від 10 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 01 липня 2016 року залишити без змін.