367/6795/15-ц Про відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих бурулькою, що впала з даху будинку на голову потерпілого та спричинила йому травму голови - 25.04.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на рішення Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Приходько К. П., Сержанюка А. С., від 24 жовтня 2016 року та касаційні скарги комунального підприємства "Бучанське управління житлово-комунального господарства" та Бучанської міської ради на рішення Ірпінського міського суду Київської області у складі судді Пархоменко О. В. від 06 липня

2016 року та рішення Апеляційного суду Київської областіу складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Приходько К. П., Сержанюка А. С., від 24 жовтня 2016 року,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Бучанське управління житлово-комунального господарства" (далі - КП "Бучанське управління житлово-комунального господарства") про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 12 лютого 2015 року, вийшовши з під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_1, з даху впала бурулька та спричинила йому травму голови. У результаті травми отримав медичну допомогу в травмпункті Ірпінської центральної міської лікарні. 13 лютого 2015 року його госпіталізували з діагнозом струс головного мозку та забійна рана тім'яної ділянки до стаціонарного відділення Ірпінської центральної міської лікарні, де він перебував до 23 лютого 2015 року.

Посилаючись на те, що відповідач є виконавцем послуг з утримання будинків, комунальної власності споруд та прибудинкових територій, а також ремонту приміщень, будинків, споруд та з урахуванням викладеного, та уточнень позовних вимог, ОСОБА_3, просив суд зобов'язати відповідача компенсувати йому завдані збитки у розмірі 44 436,92 грн упущеної вигоди, компенсувати витрати на придбання медикаментів - 1 444,51 грн та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КП "Бучанське управління житлово-комунального господарства" Бучанської міської ради на користь ОСОБА_3 завдані збитки у розмірі 44 436,92 грн упущеної вигоди, витрати на придбання медикаментів - 1 444,51 грн та моральну шкоду - 10 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що бездіяльність відповідача призвела до ушкодження здоров'я позивача, його подальшу госпіталізацію та лікування у зв'язку із чим він не мав можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність та на період свого лікування залишився без заробітку, а тому отримав збитки у вигляді упущеної вигоди, крім того зазнав фізичних страждань, а також змушений був купувати ліки та медикаменти.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 липня 2016 року в частині стягнення упущеної вигоди та витрат на придбання медикаментів скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення упущеної вигоди та витрат на придбання медикаментів, апеляційний суд виходив із того, що вказані вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю.

У листопаді 2016 рокуОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції належним чином не перевірені надані докази у справі.

У грудні 2016 рокута у січні 2017 року КП "Бучанське управління житлово-комунального господарства" Бучанської міської ради та Бучанська міська рада подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційні скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено фактичних обставин справи у їх сукупності, не проведено повного з'ясування обставин справи та не перевірено їх правового обґрунтування.

28 лютого 2017 року КП "Бучанське управління житлово-комунального господарства" Бучанської міської ради подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, в якому просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

У червні 2017 року ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу КП "Бучанське управління житлово-комунального господарства" Бучанської міської ради, в якому зазначив, що судове рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (під'їзд № 2).

12 лютого 2015 року приблизно о 12 год. 15 хв. він вийшов з під'їзду № 2 вказаного будинку, у дворі будинку йому на голову з даху будинку впала бурулька, що спричинило травму голови.

13 лютого 2015 року позивача було госпіталізовано з діагнозом струс головного мозку та забійна рана тім'яної ділянки до стаціонарного відділення Ірпінської центральної міської лікарні, де він перебував до 23 лютого 2015 року, що підтверджено випискою із медичної картки стаціонарного хворого від 23 лютого 2015 року № 1282/164.

Рішенням Бучанської селищної ради Київської області від 23 грудня 2005 року № 1597/1-56-ІV "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади селища Буча 247-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1" передано 247-квартирний житловий будинок в АДРЕСА_1 для обслуговування КП "Бучанське управління житлово-комунального господарства".

Рішенням Бучанської міської ради Київської області від 29 жовтня 2009 року № 1541-57-V "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг в житлово-комунальній галузі м. Буча" визначено виконавцем послуг з утримання будинків, комунальної власності споруд та прибудинкових територій, а також ремонту приміщень, будинків, споруд - КП "Бучанське управління житлово-комунального господарства".

Також, встановлено, що відповідач належним чином не виконує свої обов'язки на предмет належного утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку із чим мешканці будинку неодноразово зверталися із відповідними зверненнями до відповідача та виконавчого комітету Бучанської міської ради.

Пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, у тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

У відповідності до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (z0927-05) (далі - Правил) утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10 серпня 2004 року № 150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 року за № 1046/9645 (z1046-04) (зі змінами).

У відповідності до пункту 1.1.8.6 розділу 1 Переліку до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відносяться скидання з дахів та покрівель снігу та льоду.

Підпунктом 4.5.18 Правил визначено, що очищення снігу та льоду (бурульок) з дахів можна доручати тільки працівникам, які пройшли навчання з техніки безпеки при роботі на дахах.

Отже, обов'язок щодо прибирання, ремонту будинку та надання послуг з поточного утримання прибудинкової території, у тому числі прибирання з дахів будинку льодяних бурульок віднесено до діяльності комунальних підприємств, прибирання бурульок з даху в зимовий період законодавець визначив як обов'язковий вид робіт для виконання з утримання будинків та прибудинкових територій, проте вказана робота не виконувалась відповідачем, що призвело до ушкодження здоров'я позивача.

Судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, займається консультуванням з питань інформатизації, розробкою програмного забезпечення, обробленням даних, діяльністю, пов'язаною з базою даних, діяльністю з забезпечення фізичного комфорту та діяльністю, пов'язаною зі спортивними клубами, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОЗ № 862381, видане 20 січня 2011 року, довідка про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 25 травня 2001 року № 222, свідоцтво платника єдиного податку серії Б № 067139.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упушена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до пункту 3 статті 10 ЦПК України, частини першої статті 60 ЦПК 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення збитків та витрат для придбання медикаментів та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження отримання збитків у результаті неправомірної бездіяльності відповідача у розмірі 44 436,92 грн не надано, як і не надано доказів на підтвердження фіскальних чеків, поданих під час розгляду справи, на придбання медикаментів, що саме зазначені ліки в фіскальному чеку було рекомендовано позивачу лікарями відповідної установи.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" (v0004700-95) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже, вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суди керуючись вимогами статті 23 ЦК України, а також з урахуванням розумності і справедливості,правильно визначили розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Наведенні в касаційних скаргах доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

Касаційні скарги комунального підприємства "Бучанське управління житлово-комунального господарства", Бучанської міської ради та ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, залишити без задоволення.