Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І.,

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - відділ державної виконавчої служби Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області,

треті особи: Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області, Трускавецька міська виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області у складі судді Карбовнік І. М. від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В. від 25 серпня 2016 року

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2014 року ОСОБА_3звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області, треті особи: Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області, Трускавецька міська виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про визнання неправомірною бездіяльність та стягнення шкоди.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 01 жовтня

2015 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Додатковим рішення Миколаївського районного суду Львівської області

від 03 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 серпня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області витрати пов'язані з розглядом справи у сумі 596 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що при постановленні ухвали

від 01 жовтня 2015 року Миколаївським районним судом Львівської області не вирішено питання про судові витрати.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі частини третьої статті 89 ЦПК України 2004 рокуу разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області залучено до участі у справі як третю особу, а не як відповідача, а тому частина третя статті 89 ЦПК України 2004 рокуне надає права третім особам заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

07 лютого 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

За змістом частини третьої статті 89 ЦПК України 2004 рокуу разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач (статті 10, 11 ЦПК України). При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Проте, стягуючи з ОСОБА_3 на користь Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області витрати пов'язані з розглядом справи на підставі частини першої статті 88 ЦПК України

2004 року, суди не врахували, що приписами даної нормине передбачено стягнення судових витрат на користь третьої особи.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити.

Додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області

від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області

від 25 серпня 2016 рокускасувати.

У задоволенні заяви Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення витрат, пов'язаних з розглядом справи, з ОСОБА_3 на користь Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області у сумі 596 грн відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.