335/3532/14-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 18.04.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2016 року у складі судді Гашук К. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Спас О. В.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2006 року між банком і ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію у розмірі 30 000 дол. США зі сплатою 16 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту до 09 грудня 2016 року.

На підставі додаткової угоди № 1 від 11 липня 2007 року розмір кредитної лінії за вказаним договором було збільшено до 39 700 дол. США.

Додатковою угодою № 2 від 01 серпня 2012 року було змінено тип і розмір кредитної лінії за договором про відкриття кредитної лінії та визначено, що ОСОБА_2 відкрито невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 34 342 дол. США.

11 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 були укладені окремі договори поруки, за умовами яких поручителі зобов'язалися відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником своїх зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії від 11 грудня 2006 року.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору про відкриття кредитної лінії станом на 26 жовтня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 42 087,81 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 950 119,32 грн. Крім того, банком за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказаним договором нарахована пеня у розмірі 822 302,32 грн.

На підставі зазначеного, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27 жовтня 2015 року, просило стягнути вказану заборгованість солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог, у лютому 2016 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання кредитного договору припиненим.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2006 року між ним і товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит"), правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", укладено договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого йому було відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію у розмірі 30 000 дол. США, а додатковою угодою № 2 від 01 серпня 2012 року до цього договору сторонами фактично було погоджено нові умови кредитування, зокрема, цією угодою визначено, що банк відкрив йому невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 34 342,25 дол. США та змінено строк повернення кредиту: з 01 серпня 2012 року на 09 грудня 2021 року.

Вважав, що 01 серпня 2012 року між сторонами було укладено новий кредитний договір, за яким дія договору про відкриття кредитної лінії від 11 грудня 2006 року була припинена внаслідок новації.

На підставі вказаного, ОСОБА_2 просив суд визнати договір про відкриття кредитної лінії від 11 грудня 2006 року, укладений між ним і ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит", таким, що припинив свою дію за домовленістю сторін шляхом укладення нового договору (новації), з 01 серпня 2012 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2016 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та з кожного із поручителів: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 окремо на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 11 грудня 2006 року, яка станом на 26 жовтня 2015 року складає 42 087,81 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 950 119,32 грн, та пеню у розмірі 411 151,16 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" судовий збір у розмірі 3 654 грн в рівних частках.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору, тому, встановивши, що основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, суд стягнув заборгованість солідарно з позичальника і поручителів, зменшивши при цьому на підставі частини третьої статті 551 ЦК України розмір стягнутої пені.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд виходив із того, що укладаючи 01 серпня 2012 року додаткову угоду № 2, сторони не мали наміру замінити одне зобов'язання іншим, а внесли доповнення до вже укладеного договору про відкриття кредитної лінії від 11 грудня 20106 року, при цьому саме зобов'язання залишилося незмінним.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору у нього виникла заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника і поручителів. Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, оскільки відповідно до статті 604 ЦК України у даному випадку новація первісного зобов'язання за додатковою угодою № 2 від 01 серпня 2012 року не відбулася.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 не оскаржуються, тому відповідно до статті 400 ЦПК України в касаційному порядку в цій частині не переглядаються.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що встановлення банком пені у розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконаннясуперечить принципу розумності та немає під собою ніякого економічного обґрунтування. Крім того, Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) банку заборонено включати до умов договору зі споживачем умови, які є несправедливими, тому встановлення пені у розмірі більшому, ніж подвійна облікова ставка Національного Банку України, порушує права позичальника як споживача.

Також в матеріалах справи відсутні докази поінформованості відповідачів про наявність простроченої або поточної заборгованості, тому з урахуванням встановленого додатковою угодою № 2 від 01 серпня 2013 року нового графіка погашення заборгованості, позивач не мав права дострокової вимоги повернення кредиту.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, тому підстав для їх скасування немає.

Судом установлено, що 11 грудня 2006 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", і ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого банк відкрив ОСОБА_2 відновлювальну відкличну кредитну лінію у розмірі 30 000 дол. США зі сплатою 16 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту до 09 грудня 2016 року.

11 грудня 2006 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит",та ОСОБА_3, ОСОБА_4 були укладені окремі договори поруки, за умовами яких поручителі зобов'язалися відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником своїх зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії від 11 грудня 2006 року.

Додатковою угодою № 1 від 11 липня 2007 року, укладеною між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" і ОСОБА_2, розмір кредитної лінії за договором про відкриття кредитної лінії від 11 грудня 2006 року було збільшено до 39 700 дол. США.

Додатковою угодою № 2 від 01 серпня 2012 року, укладеною між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ОСОБА_2, було змінено тип і розмір кредитної лінії за договором про відкриття кредитної лінії від 11 грудня 2006 року та визначено, що ОСОБА_2 відкрито невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 34 342 дол. США.

У зв'язку з укладенням між кредитором і боржником вказаних додаткових угод, відповідні зміни щодо розміру відповідальності поручителів було внесено і до договорів поруки від 11 грудня 2006 року, укладених між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3, ОСОБА_4

Внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань за договором про відкриття кредитної лініївід 11 грудня 2006 року станом на 26 жовтня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 42 087,81 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 33 393,38 дол. США, що за курсом Національного Банку України становить 753 845,54 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 8 694,43 дол. США, що за курсом Національного Банку України становить 196 274,15 грн; пені у розмірі 822 302,32 грн.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 ЦК України).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, встановивши, що основне зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії від 11 грудня 2006 року позичальником не виконано, суди дійшли правильного висновку, що відповідачі несуть солідарну відповідальність за його невиконання.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, оскільки відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, враховуючи принцип свободи договору, сторони вільні у визначенні умов договору, що включає в себе право сторін визначати розмір пені за несвоєчасне виконання умов договору на власний розсуд.

Крім того, визначаючи розмір заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідачів.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що кредитний договір суперечить вимогам статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" безпідставні та ним не доведені. Крім того, ОСОБА_3 вимог про визнання кредитного договору з указаних підстав не заявляла. При цьому судами встановлено, що кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконувала його умови; банк надав позичальнику всю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судові рішення в частині, що була предметом касаційного перегляду, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.