360/1413/15-ц Про скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки - 18.04.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області на рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року у складі судді Міланіч А. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Даценко Л. М., Білоконь О. В., Савченка С. І.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2015 року прокуратура Бородянського району Київської області (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, звернулася з позовом до Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області (далі - Козинцівська сільська рада, сільська рада), ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою за результатами опрацювання інформації про стан законності на території району встановлено, що Козинцівською сільською радою безпідставно, всупереч порядку, встановленого нормами земельного законодавства та в порушення інтересів держави, 13 жовтня 2006 року на 6-й сесії 5-го скликання прийнято рішення "Про передачу у приватну власність земельних ділянок", яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,15 га, розташовану в АДРЕСА_1, та надано ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення державного акта на право приватної власності на цю земельну ділянку.

26 червня 2009 року Козинцівська сільська рада Бородянського району Київської області прийняла рішення "Про внесення змін до рішення 6-ї сесії 5-го скликання 13 жовтня 2006 року", яким змінено площу земельної ділянки, наданої у приватну власність ОСОБА_4, з 0,1500 га на 0,1792 га.

Зазначено, що Козинцівська сільська рада, приймаючи оскаржувані рішення, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки розпорядилася земельною ділянкою, яка розташована за межами с. Козинці, а також незаконно змінила цільове призначення цієї земельної ділянки, яка відносилася до земель сільськогосподарського призначення. Водночас вказано, що сільська рада, порушуючи вимоги статей 118, 186 ЗК України в редакції, чинній на момент вирішення спірних правовідносин, не приймала рішення про затвердження технічної документації (проекту землеустрою) щодо відведення у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею саме 0,1792 га.

Крім того, прокуратура зазначала, що на підставі незаконних рішень сільської ради 15 січня 2010 року ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, а в подальшому продав її ОСОБА_5, про що на державному акті зроблено відповідну відмітку.

На підставі викладеного, після уточнення позовних вимог в жовтні 2015 року, позивач просив скасувати рішення Козинцівської сільської ради Бородянського району 6-ї сесії 5-го скликання від 13 жовтня 2006 року "Про передачу в приватну власність земельних ділянок" та від 26 червня 2009 року "Про внесення змін до рішення 6-ї сесії 5-го скликання від 13 жовтня 2006 року"; визнати недійсним державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_4 з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку за договором купівлі-продажу № 904 від 18 червня 2010 року до ОСОБА_5, та скасувати його державну реєстрацію; витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_5 цю земельну ділянку.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2016 року, позов прокурора Бородянського району Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області задоволено.

Визнано незаконними та скасовано рішення Козинцівської сільської ради від 13 жовтня 2006 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель в АДРЕСА_1, передачу безоплатно в приватну власність цієї земельної ділянки ОСОБА_4, та рішення від 26 червня 2009 року про внесення змін до рішення Козинцівської сільської ради від 13 жовтня 2006 року щодо зміни площі земельної ділянки, наданої у приватну власність ОСОБА_4 з 0,15 га на 0,1792 га.

Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,1792 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_4 та зареєстрований 15 січня 2010 року в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 111093900044, з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 18 червня 2010 року № 904 до ОСОБА_5, та скасовано державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку.

Витребувано на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1792 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Козинцівська сільська рада, передаючи у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, не врахувала, що вона знаходиться за межами населеного пункту с. Козинці та розпорядилася нею, не маючи відповідних повноважень для цього.

У рішенні також зазначено, що Козинцівська сільська рада змінила цільове призначення спірної земельної ділянки, оскільки передала її у власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, тоді як відносилась вона до земель сільськогосподарського призначення.

Водночас суди посилалися і на те, що Козинцівська сільська рада порушила вимоги статей 118, 186 ЗК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки не приймала рішення про затвердження технічної документації (проекту землеустрою) щодо відведення у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки.

Задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним державного акта на право власності на спірну земельну ділянку мотивовано тим, що така земельна ділянка незаконно вибула із власності держави, а відповідно і державний акт на право власності на неї виготовлений з порушенням норм чинного законодавства. У зв'язку з цим, суди також обґрунтували необхідність витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_5, яка набула право власності на неї на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_4

16 травня 2016 року Козинцівська сільська рада подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель запасу Козинцівської сільської ради, тобто є комунальною власністю громади, що, в свою чергу, свідчить про наявність у Козинцівської сільської ради повноважень розпоряджатися нею.

Проте, витребовуючи земельну ділянку у ОСОБА_5 як добросовісного набувача, суд першої інстанції у порушення статті 83 ЗК України повернув її не до земель комунальної власності Козинцівської сільської ради, а до земель державної власності. Суд апеляційної інстанції зазначені порушення проігнорував.

Разом з тим, у касаційній скарзі зазначено, що суди не звернули уваги на те, що позовна заява прокурора Бородянського району Київської області подана поза межами строку позовної давності, та не застосували до заявлених позовних вимог передбачених частиною четвертою статті 267 ЦК України наслідків, хоча представник Козинцівської сільської ради неодноразово наголошував про це як в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі.

Крім того, представник Козинцівської сільської ради в судовому засіданні вказував на те, що прокурор Бородянського району Київської області звертаючись з позовом в інтересах Головного управління Держземагенства у Київській області, який припинив свою діяльність, не обґрунтував наявність підстав для представництва цього органу та не довів наявність у нього повноважень позивача у справі.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Козинцівської сільської ради 6-ї сесії 5-го скликання від 13 жовтня 2006 року "Про передачу в приватну власність земельних ділянок" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,15 га, розташовану на АДРЕСА_1 та надано йому дозвіл на виготовлення державного акта на право власності на цю земельну ділянку.

Земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_4, згідно з проектом формування території та встановлення меж Козинцівської сільської ради Бородянського району і населених пунктів с.Козинці та с. Діброво-Ленінське Бородянського району від 1993 року та планом складу земель Козинцівської сільської ради знаходиться за межами населеного пункту с.Козинці, відносилась до земель Інституту картоплярства НААН та належала до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 21 квітня 2004 року № 233 "Про вилучення земельних ділянок із користування Інституту картоплярства УААН", вилучено із користування Інституту земельні ділянки загальною площею 11,0 га, з них 7,8 га земель водного фонду та 3,2 га сільськогосподарських угідь (рілля) на території Козинцівської сільської ради Бородянського району та переведено їх до земель запасу Козинцівської сільської ради.

26 червня 2009 року Козинцівська сільська рада прийняла рішення про зміну свого рішення від 13 жовтня 2006 року "Про передачу в приватну власність земельних ділянок" в частині площі земельної ділянки, наданої у приватну власність ОСОБА_4 Вирішено замість площі 0,15 га рахувати 0,1792 га.

15 січня 2010 року ОСОБА_4 було видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на зазначену земельну ділянку, площею 0,1792 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

На підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2010 року № 904, посвідченого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку ОСОБА_5, про що на державному акті зроблено відповідну відмітку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові.

Згідно зі статтею 31 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.

Як убачається з касаційної скарги та підтверджується диском аудіозапису судового засідання від 22 грудня 2015 року, при розгляді справи у суді першої інстанції, представник Козинцівської сільської ради обґрунтовував необхідність застосування строків позовної давності до позовних вимог прокурора, однак суд не надав оцінки такій заяві та не розглянув її.

Крім того, прокуратура Бородянського району Київської області у позовній заяві просила поновити строк позовної давності, однак суд першої інстанції зазначене клопотання не розглянув та не вирішив.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції на допущені місцевим судом порушення уваги не звернув та не виправив їх.

З огляду на викладене оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими, що є підставою для їх скасування.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини четвертої цієї статті справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої судам належить урахувати викладене, дати відповідну оцінку заявленим у справі клопотанням про поновлення строку позовної давності та застосування строків позовної давності та вирішити їх по суті.