Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач: Відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області,

третя особа - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року у складі судді Громік Р. Д.,

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області, у якому просив стягнути з останнього 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він є інвалідом війни 2 групи. У Відділі примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області перебував виконавчий лист, виданий 29 серпня 2011 року Ізмаїльським судом Одеської області щодо про зобов'язання Управління праці і соціального захисту населення виконкому Ізмаїльської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2009, 2010 та 2011 роки у розмірі 16 856, грн у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплачених коштів.

Постановою старшого державного виконавця від 18 листопада 2011 року закінчено виконавче провадження.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року визнано протиправними дії державного виконавця щодо виконання виконавчого листа від 29 серпня 2011 року, визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця від 18 листопада 2011 року про закінчення виконавчого провадження і зобов'язано відновити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 29 серпня 2011 року.

Позивач зазначає, що незаконними діями старшого державного виконавця йому завдано моральної шкоди, яку просив стягнути в судовому порядку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року у складі судді Шенцевої О. П. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження. У встановлений судом строк, ОСОБА_1 не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного ним строку апеляційного оскарження.

У касаційній скарзі, поданій 26 грудня 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права і безпідставно відмовив у відкриті апеляційного провадження.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Установлено, що 03 листопада 2016 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області про відшкодування моральної шкоди.

30 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

За положеннями частини першої статті 294 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент подачі апеляційної скарги, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За змістом частини третьої 3 статті 297 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліку скарги протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали.

Підставою залишення апеляційної скарги без руху зазначено пропуск заявником строку на апеляційне оскарження та роз'яснено право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій зазначити інші для його поновлення.

ОСОБА_1 ухвалу апеляційного суду отримав 26 жовтня 2017 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Аргументуючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 зазначав, що на момент отримання рішення 23 грудня

2016 року, він з 12 грудня 2016 року по 28 грудня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в Одеському госпіталі для інвалідів війни. Також просив суд урахувати той факт, що він є інвалідом 2 групи і за станом здоров'я не може своєчасно займатися судовою справою.

На спростування доводів заяви про поновлення строку, апеляційний суд вказав, що зазначені у заяві на виконання ухвали апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2017 року причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року визнані судом неповажними.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі "ОлександрШевченко проти України", та "Трух проти України" (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України).

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що звернувшись 19 червня 2017 року з апеляційною скаргою, заявник пропустив встановлений статтею 294 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент вчинення процесуальної дії, строк на апеляційне скарження, так як оскаржуване рішення місцевого суду у даній справі ухвалено 03 листопада 2016 року, отримано ним 23 грудня 2016 року, а кінцевим днем подачі апеляційної скарги є 03 січня 2017 року.

Наведення аналогічних за замістом підстав пропуску строку, які судом раніше визнанні неповажними, не свідчить про належне виконання заявником вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.

У силу положень частини третьої статті 27 ЦПК України в редакції, яка діяла на моменту вчинення процесуальної дії, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване ухвалу апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.