501/2505/15-ц Про звернення стягнення на предмет застави - 04.04.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 квітня 2016 року у складі судді Ледньової Т. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Порто-Франко" (далі - ПАТ АБ "Порто-Франко") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 19 вересня

2008 року між акціонерним комерційним банком "Порто-Франко" (далі - АКБ "Порто-Франко"), правонаступником якого є ПАТ АБ "Порто-Франко", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10 117, 58 дол. США зі сплатою 18 процентів річних, на строк до 15 липня 2009 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, 19 вересня 2008 року між АКБ "Порто-Франко", правонаступником якого є ПАТ АБ "Порто-Франко", ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір застави, відповідно до якого в заставу банку передано майнові права на 3/5 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Іллічівського районного суду Одеської області від 15 вересня 2010 року задоволено позов АКБ "Порто-Франко". Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь АКБ "Порто-Франко" заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2008 року в розмірі 206 689 грн 12 коп.

Зазначене судове рішення не виконано, виконавчий лист повернуто державним виконавцем стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ АБ "Порто-Франко" просило суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 вересня 2008 року звернути стягнення на предмет застави - майнові права на 9/20 часток (за винятком частки ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1) домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 48,5 кв.м, у спосіб продажу предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах.

Рішенням Іллічівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року у задоволенні позову ПАТ АБ "Порто-Франко" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір застави майнових прав від 19 вересня 2008 року не посвідчений нотаріально та не зареєстрований у відповідному державному реєстрі, а тому є нікчемним, тобто таким, що не породжує жодних правових наслідків.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 6 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Порто-Франко" задоволено, рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ АБ "Порто-Франко".

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 вересня 2008 року в розмірі 206 689 грн 12 коп., з яких: 80 190 грн 93 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7 414 грн 63 коп. - заборгованість за процентами, 119 083 грн 56 коп. - пеня, звернуто стягнення на предмет застави - майнові права (право володіння, користування і розпорядження) на 9/20 часток домоволодіння, загальною площею 48,50 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у спосіб продажу ПАТ АБ"Порто-Франко" предмета забезпечувального обтяження, шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що договір застави майнових прав не підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. При цьому спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження повинен визначатись шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляну цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року касаційну скаргу

ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 6 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою для скасування рішення апеляційного суду стало те, що апеляційний суд на звернув увагу на положення статті 13 Закону України "Про заставу" та статті 18 Закону України "Про іпотеку", у редакціях, що були чинними на час укладення договору застави, та не перевірив, чи підлягав договір застави майнових прав від 19 вересня 2008 року нотаріальному посвідченню та якими нормами це регулюється. При цьому апеляційний суд звернув стягнення на предмет застави способом продажу, не зазначивши, що дозволив продати: майнові права (право очікування) чи нерухомість як об'єкт власності, не встановив при цьому початкової ціни у грошовому вираженні; не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, дійшовши передчасного висновку про задоволення позову.

Останньою ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Порто-Франко" відхилено, рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що предметом застави є речове право на нерухоме майно, а тому такий договір застави підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Ураховуючи відсутність нотаріального посвідчення і державної реєстрації договір застави є нікчемним.

У грудні 2017 року ПАТ АБ "Порто-Франко" звернулось з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від

11 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що предметом договору застави є майнові права, а не нерухоме майно, а тому нотаріальне посвідчення такого договору не вимагалось на день його укладення.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 19 вересня 2008 року між АКБ "Порто-Франко", правонаступником якого є ПАТ АБ "Порто-Франко", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10 117, 58 дол. США зі сплатою 18 процентів річних, на строк до 15 липня 2009 року.

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір застави у простій письмовій формі, за умовами якого в заставу банку передано майнові права на 3/5 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, ПАТ АБ "Порто-Франко" просило у рахунок погашення заборгованості за цим договором звернути стягнення на предмет застави, а саме 9/20 часток (за винятком частки ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1) домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 48,5 кв.м, у спосіб продажу предмета забезпечувального обтяження, шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Майнове право на нерухоме майно - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

За змістом частини другої статті 13 Закону України "Про заставу" (у редакції, що була чинною на час укладення договору застави) у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Ураховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору застави від

19 вересня 2008 року є майнові права на нерухоме майно, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про необхідність нотаріального посвідчення такого договору відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України "Про заставу" (у редакції, що була чинною на час укладення договору застави).

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

При цьому нікчемний правочин (правочин недійсність якого встановлена законом) не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Беручи до уваги зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення вимог ПАТ АБ "Порто-Франко" про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене касаційна скарга ПАТ АБ "Порто-Франко" не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2017 року залишити без змін.