650/248/16-ц Про зміну розміру аліментів - 15.03.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

відповідач-

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Херсонської області у складі суддів: Стародубця М. П., Воронцової Л. П., Іванової І. П., від 06 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року ОСОБА_4звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 01 лютого 2011 року з ОСОБА_5 на її користь, на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти у розмірі 600 грн щомісячно до повноліття дитини. З часу ухвалення зазначеного рішення матеріальне становище відповідача змінилось, він має постійне місце роботи, а відтак і постійний дохід, який є значним.

На підставі викладеного, просила суд змінити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 20 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково; змінено розмір стягуваних з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 за рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 01 лютого 2011 року аліментів на утримання доньки ОСОБА_6; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 200 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до повноліття дитини; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріальне становище відповідача покращилося, однак він має додаткові витрати по сплаті аліментів на утримання сина, крім того ОСОБА_5 потребує додаткових витрат на переїзд до місця роботи та найм житла, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 листопада 2017 року скасоване рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 20 травня 2016 року та ухвалене нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; змінений розмір стягуваних з ОСОБА_5 за рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 01 лютого 2011 року аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 600 грн щомісячно на ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 29 лютого 2016 року і до досягнення донькою повноліття; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов висновків про часткове задоволення позову з порушенням норм матеріального права, не з'ясував всіх обставини справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи дійшов односторонніх та передчасних висновків про задоволення позову, оскільки не врахував матеріального стану відповідача та його додаткових витрат.

У вересні 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_5, у яких не погоджується з доводами касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

17 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частиною третьою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішення суду апеляційної інстанції, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування апеляційним судом при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції врахував той факт, що відповідач сплачує аліменти на сина у розмірі ј частини доходів та зазначив, що донька відповідача є старшою за віком, її потреби збільшилися, а тому, виходячи з принципу рівності дітей, суд обґрунтовано дійшов висновку про стягнення аліментів у розмірі ј частини від доходів відповідача. Крім того, суд критично оцінив доводи відповідача щодо витрат на навчання та зауважив, що ці витрати не є постійними та не впливають на обов'язок батьків утримувати своїх дітей.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі не врахував його дійсний матеріальний стан. Однак суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доказам у справі та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову.

Також відповідач посилається на те, що судом не врахованого того, що дитина проживає не з матір'ю, а в її родичів. Однак матеріалами справи зазначені доводи спростовуються, оскільки рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 01 лютого 2011 року встановлено факт проживання дитини разом з матір'ю, а довідкою Великоолександрівської селищної ради №644 від 22 лютого 2016 року підтверджується реєстрація проживання дитини з матір'ю.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Крім того, у запереченнях ОСОБА_4 порушує клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

У задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Положеннями статті 401 ЦПК України не передбачено попередній розгляд справи з викликом сторін.

Таким чином підстав для проведення судового засідання в режимі відеоконференції немає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.