Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г.І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна",

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Лафорт",

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року у складі судді Болотова Є. В.,

У жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна",) звернулось з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Лафорт" (далі - ПрАТ " Страхова компанія "Лафорт"), про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 січня 2015 року по вул. Братиславській у м. Києві трапилася ДТП за участю автомобіля "ЗАЗ110557", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля "Citroen DS4", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, в результаті якої зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2015 року ОСОБА_4 визнано винним у вказаній ДТП.

На момент ДТП автомобіль "Citroen DS4" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів був застрахований в ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

На виконання умов договору страхування, позивач виплатив ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 11 035 грн 92 коп.

Посилаючись на те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, просив стягнути з відповідача 11 035 грн 92 коп. у порядку регресу.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПрАТ "Страхова компанія " ПЗУ Україна" суму страхового відшкодування у розмірі 11 035 грн 92 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 4 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд виходив із того, що станом на 30 жовтня 2017 року вимоги ухвали апеляційного суду м. Києва від 4 серпня 2017 року заявником не виконано у встановлений судом строк, тоді як копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху направлялась

ОСОБА_4 двічі: 8 серпня 2017 року та 14 вересня 2017 року.

Крім того суд зазначив, що апеляційна скарга перебуває в суді апеляційної інстанції понад два місяці, і заявник не вживає будь-яких заходів на усунення недоліків.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвала та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ), у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року (2147а-19) "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ЦПК України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга мотивована тим, що саме на суд покладено обов'язок повідомити особу про залишення заяви без руху з зазначенням підстав для постановлення такої ухвали, тоді як матеріали справи не містять доказів про вручення йому ухвали апеляційного суду м. Києва від 4 серпня 2017 року, а також доказів на підтвердження його відмови отримати зазначену ухвалу, що унеможливлює встановити строк від якого слід відраховувати п'ять днів, наданих на усунення недоліків.

З огляду на наведене, апеляційний суд не мав підстав вважати, що його належним чином повідомлено про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги. Крім того, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху було постановлено лише 4 серпня 2017 року, що свідчить про затягування апеляційним судом розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною третьою статті 27 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

У статті 295 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) законодавець закріпив вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Аналіз частин першої, другої та п'ятої статті 121 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) зумовлює висновок, що суддя апеляційної інстанції, установивши, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 295 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) або що не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє особу, яка подала апеляційну скаргу, і надає їй строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання особою ухвали.

Якщо ж особа, яка подала апеляційну скаргу, відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 295 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), сплатить суму судового збору, апеляційна скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше вона вважається неподаною і повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідно до частини п'ятої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) про залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу.

Таким чином, саме звернення особи до суду із апеляційної скаргоюне спричиняє безумовне відкриття апеляційного провадженняу справі та початок стадії апеляційного провадження. Адже суддя, відкриваючи апеляційнепровадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, порядку здійснення права на звернення до суду апеляційної інстанції (умови реалізації права на звернення до суду апеляційної інстанції). Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього судуз апеляційною скаргою є залишення скарги безруху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Так, установивши, що апеляційна скарга ОСОБА_4 не відповідає вимогам статті 295 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), 4 серпня 2017 року апеляційний суд м. Києва постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з тим, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не було зазначено третю особу у справі та її місцезнаходження, а також не додано копії скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Зазначену ухвалу направлено ОСОБА_4 за адресою, зазначеною ним у апеляційній скарзі, однак вказане поштове повідомлення повернулось з відміткою "за закінченням строку зберігання".

З супровідного листа від 14 вересня 2017 року вбачається, що копію ухвали апеляційного суду м. Києва від 4 серпня 2017 року було направлено на адресу ОСОБА_4 повторно, проте зазначене поштове відправлення повернуто з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання.

З огляду на викладене суддя апеляційної інстанції може вирішити питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у ЦПК України (1618-15) відсутні винятки з указаного порядку.

Відповідно пункту 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (270-2009-п) , у разінеможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Таким чином, можна зробити висновок, що як суд апеляційної інстанції, так і особа, яка подала апеляційну скаргу, наділені низкою процесуальних прав та обов'язків. Зокрема, в разі подання особою апеляційної скарги оформленої з порушенням вимог статті 295 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), або безсплати судового збору за подання такої скарги суддя зобов'язаний постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху із зазначенням її недоліків.

Проте законодавець не покладає на суд апеляційної інстанції обов'язку повторно постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху в разі повернення листа з такою ухвалою у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Водночас строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі, яка подала апеляційну скаргу, вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення з такою ухвалою протягом цього строку.

При цьому вказані процесуальні правові приписи не позбавляють суд апеляційної інстанції права в разі повернення листа з ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку із закінченням терміну його зберігання постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, надіславши одночасно попередню ухвалу, якщо суд апеляційної інстанції з матеріалів справи та апеляційної скарги встановить, що особа, яка її подала, через свій похилий вік, фізичні вади, проживання в сільській або гірській місцевостях тощо, має труднощі в отриманні поштової кореспонденції.

Урахувавши наведене та те, що станом на 30 жовтня 2017 року (понад два місяці) заявник недоліки апеляційної скарги не усунув, не зважаючи на те, що апеляційний суд вживав заходи з метою отримання ним ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, про що свідчить повторне надіслання поштового відправлення, тоді як заявник не цікавився рухом своєї справи, про що свідчить відсутність будь-яких звернень до суду з метою отримання інформації про постановлення ухвали за наслідком розгляду його скарги, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявникові.

Доводи касаційної скарги щодо затягування апеляційним судом розгляду справи не заслуговують на увагу, оскільки ухвала про залишення скарги без руху постановлена з дотриманням процесуальних строків, зокрема справа надійшла до апеляційного суду 1 серпня 2017 року, а ухвала постановлена 4 серпня 2017 року, тобто протягом трьох днів після надходження справи, що узгоджується з приписами статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення зазначеної ухвали).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.