752/7721/15-ц Про стягнення пені за договором купівлі-продажу майнових прав - 21.02.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року у складі судді Шкірай М. І. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Мазурик О. Ф., Слободянюк С. В.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд") про стягнення пені за договором купівлі-продажу майнових прав.

Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 2012 року між нею та ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого товариство продало їй майнові права на квартиру АДРЕСА_1. Відповідач зобов'язався передати їй майнові права на вказану квартиру на підставі акту приймання-передачі майнових прав після отримання сертифікату відповідності закінченого будівництва об'єкта та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічних паспортів, виготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації. Укладеним між сторонами договором встановлено дату виконання товариством зобов'язання, а саме строком до 30 червня 2013 року.

Проте ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" належним чином взяте на себе зобов'язання не виконало, майнові права на квартиру їй не передало. Вважала, що згідно з пунктом 4.2. договору купівлі-продажу майнових прав наявні підстави для стягнення з відповідача пені за неналежне виконання товариством взятих на себе зобов'язань за цим договором.

З урахуванням викладеного та збільшених позовних вимог ОСОБА_3 просила суд стягнути з ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" пеню за договором купівлі-продажу майнових прав від 12 липня 2012 року у розмірі 55 065 грн 39 коп.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь ОСОБА_3 пеню за договором купівлі-продажу майнових прав від 12 липня 2012 року у розмірі 55 065 грн 39 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від11 липня 2016 року заяву ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року залишено без задоволення.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що товариство неналежно виконувало свої зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав, унаслідок чого наявні підстави для стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року апеляційна скарга ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" відхилена, заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав належним чином не виконало, оскільки будинок до 30 червня 2014 року до експлуатації не введено, майнові права на квартиру позивачці не передані, унаслідок чого наявні підстави для стягнення з товариства пені, розмір якої визначено пунктом 4.1 договору купівлі-продажу майнових прав.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у товариства настане момент виконання зобов'язання щодо передачі майнових прав позивачці, як покупцеві, лише після сукупного настання подій, у тому числі введення будинку до експлуатації, отримання сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта та повного розрахунку покупцем з компанією після обмірів бюро технічної інвентаризації. Отже, зобов'язання товариства перед позивачкою щодо передачі майнових прав на квартиру не виникло, оскільки відсутні докази сукупного настання вищевказаних подій, тому й відсутні підстави для стягнення пені.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 12 липня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого ОСОБА_3 придбала у товариства майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на підставі пункту 6.1. вказаного договору зобов'язалося у строк до IІ кварталу 2014 року ввести до експлуатації зазначений вище житловий будинок.

Відповідно до довідки ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" від 1 жовтня 2015 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав внесено грошові кошти у розмірі 1 198 469 грн 28 коп., що відповідає оплаті 100 % вартості майнових прав.

Пунктом 4.2. договору купівлі-продажу майнових прав від 12 липня 2012 року сторони передбачили, що у разі неналежного виконання своїх зобов'язань компанія сплачує покупцю пеню в розмірі 0,01 % від суми неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За умовами частини третьої статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 549, частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 6.2. договору купівлі-продажу майнових прав ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" зобов'язується передати майнові права після отримання сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію та проведення кінцевих розрахунків за фактично побудовану площу відповідно до технічних паспортів.

Пункт 1.4 зазначеного договору передбачає, що компанія зобов'язана передати позивачу майнові права на квартиру за актом приймання-передачі майнових прав після отримання сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта.

Зазначені умови договору погоджені сторонами, не оспорені.

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212- 214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не визначилися із тим, коли саме виникло у ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" зобов'язання перед ОСОБА_3 щодо передачі майнових прав на квартиру та не звернули уваги на умови пункту 6.1. договору, згідно з яким введення до експлуатації будинку передбачено ІІ кварталу 2014 року, а з моменту отримання сертифікату компанія зобов'язана передати позивачці майнові права на квартиру, проте будинок по просп. Академіка Глушкова, 92б у м. Києві введено до експлуатації 24 грудня 2014 року.

Таким чином, суди у порушення вимог статей 212- 214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не врахували те, що у товариства настає момент виконання зобов'язання щодо передачі майнових прав позивачці, як покупцеві, лише після сукупного настання подій, у тому числі введення будинку до експлуатації, отримання сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта та повного розрахунку покупцем з компанією після обмірів бюро технічної інвентаризації.

Суди не врахували те, що позивачкою виконано взяті на себе зобов'язання по сплаті вартості майнових прав лише 1 жовтня 2015 року, проте стягнули з товариства пеню за період з 1 липня 2014 року по 15 жовтня 2015 року, тобто за період коли позивачка не виконала своє зобов'язання по сплаті вартості майнових прав, унаслідок чого й у відповідача зобов'язання перед нею щодо передачі майнових прав на квартиру не виникло, оскільки відсутні докази сукупного настання вищевказаних подій, тому й відсутні підстави для стягнення пені.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення пені за договором купівлі-продажу майнових прав відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 661 (шістсот шістдесят одна) грн 20 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.