Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",

представник позивача - Царюк Марія Зенонівна,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Станкевича В. А., Бабія А. П., Варикаші О. Д., від 3 жовтня 2016 року

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна")звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 30 січня 2007 року між закритим акціонерним товариство "ОТП Банк", правонаступником якого є TOB"ОТП Факторинг Україна", та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 62 300 доларів США на строк до 30 січня 2032 року включно зі сплатою фіксованого проценту + FІDR5,49 % річних, на придбання квартири АДРЕСА_1.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 30 січня 2007 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки, згідно з яким останній поручився та зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання кредитних зобов'язань. Цей договір діє до повного виконання боргових зобовязань за кредитним договором.

Відповідачі зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконували на вимоги банку не реагували, внаслідок чого станом на 21 лютого 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 967 573 грн 52 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 61 859 доларів США, що є еквівалентом 491 273 грн 16 коп.; процентів за користування кредитом у розмірі 19 393 долари 17 центів США, що є еквівалентом 154 014 грн 74 коп.; пені з 30 червня 2010 року до 21 лютого 2011 pоку у розмірі 40 549 доларів 96 центів США, що є еквівалентом 322 035 грн 62 коп.; штрафу у розмірі 250 грн.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 967 573 грн 52 коп.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Гуревського В. К. від 13 листопада 2012 року позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь TOB"ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 30 січня 2007 року у розмірі 250 грн та 121 803 долари 80 центів США, що станом на 21 лютого 2011 року є еквівалентом 967 323 грн 52 коп., а всього 967 573 грн 52 коп., з яких: 61 859 доларів США (491 273 грн 16 коп.) - заборгованість за кредитом; 19 393долари 17 центів США (154 014 грн 74 коп.) - заборгованість за процентами за користування кредитом; 40 549 доларів 96 центів США (322 035 грн 62 коп.) - пеня за прострочення виконання зобов'язань з 30 червня 2010 року до 21 лютого 2011 року; 250 грн - сума штрафних санкцій, передбачених договором.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ТOB"ОТП Факторинг Україна" судові витрати в розмірі 1 820 грн.

Задовольняючи позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна", суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала належним чином, що є підставою для стягнення з неї заборгованості за кредитом. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Розмір заборгованості відповідає умовам договору та вимогам закону.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2013 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2012 року залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Погорєлової С. О., Сидоренко І. П., від 21 січня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2012 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що факт невиконання кредитного зобов'язання встановлений судом і не спростований відповідачами.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 4 серпня 2016 року заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2012 року залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 3 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2014 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_6 на користь TOB"ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором та стягнення з ОСОБА_6 на користь ТOB"ОТП Факторинг Україна" судових витрат у розмірі 1 820 грн скасовано.

Відмовлено TOB"ОТП Факторинг Україна" у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТOB"ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, виходив із того, що в договорі поруки не встановлено строк, після якого порука припиняється, а, пред'явивши досудову вимогу від 13 травня 2008 року про погашення заборгованості за кредитним договором, банк змінив строк виконання основного зобов'язання, однак протягом шести місяців позов до суду до поручителя не пред'явив, тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.

Ухвала апеляційного суду від 21 січня 2014 року частково скасована на підставі статті 318 ЦПК, у редакції, чинній на час розгляду справи.

У жовтні 2016 року ТOB"ОТП Факторинг Україна" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2014 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент ухвалення рішення апеляційного суду від 3 жовтня 2016 року вже існувала ухвала апеляційного суду від 21 січня 2014 року, тому ухвалюючи нове рішення апеляційний суд фактично взяв на себе повноваження суду касаційної інстанції, безпідставно поновивши строк на апеляційне оскарження та переглянувши законне судове рішення 2014 року. При цьому те, що боржник не був присутнім під час розгляду справи, не є підставою для поновлення йому строку на апеляційне оскарження.

Також апеляційний суд не вказав у мотивувальній частині судового рішення норми, на підставі яких скасував ухвалу апеляційного суду від 21 січня 2014 року.

ОСОБА_5 з касаційною скаргою до суду не зверталась, відзив на касаційну скаргу ТOB"ОТП Факторинг Україна" учасники справи до суду не подали.

29 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Судом установлено, що 13 травня 2008 року банк направив відповідачам письмову досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі всього кредиту та нарахованих згідно з договором сум, а з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором ТOB"ОТП Факторинг Україна" звернулося у серпні 2011 року, отже, до суду з позовом до поручителя, ОСОБА_6, банк звернувся після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки в договорі не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Також зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-2239цс15 та від 14 вересня 2016 року № 6-1451цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини.

Таким чином, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 212 - 214, 316 ЦПК України (1618-15) , у редакції, чинній на час розгляду ними справи, повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові до поручителя, ОСОБА_6, оскільки порука припинилась відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги щодо незаконного скасування апеляційним судом своєї ухвали від 21 січня 2014 року є безпідставними, оскільки ОСОБА_6 не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції та апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_5, тому суд розглянув його апеляційну скаргу за правилами статті 318 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, мотивувавши свій висновок.

Так, згідно з статтею 318 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави.

Залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

Отже, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 3 жовтня 2016 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.