Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2016 року у складі судді Заїкіна А. П.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Випасненська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про встановлення порядку користування земельною ділянкою і виділення майна в натурі.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Поділено між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках житловий будинок по АДРЕСА_1, виділено ОСОБА_3 приміщення під літерами № 1, 2, 3, загальною площею 35,8 кв. м, підвал, господарський сарай, цистерна для води, а ОСОБА_4 виділено приміщення під літерами № 4, 5, 6, 7 загальною площею 29,2 кв. м, веранду, літню кухню і цистерну для води.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 листопада 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 березня 2016 року заяву ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Не погодившись із указаною ухвалою, представником ОСОБА_4 була подана апеляційна скарга.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 березня 2016 року повернуто заявнику.

У вересні 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційної інстанції, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до цього ж суду.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 зазначала, що вона 13 червня 2016 року на виконання вимог ухвали апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року надала до суду апеляційної інстанції квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, однак в ухвалі апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2016 року вказано, що заявник зазначені в ухвалі недоліки не усунув.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що у березні 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 березня 2016 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 березня 2016 року залишено без руху та надано строк протягом п'яти днів з моменту отримання даної ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме: подання доказів сплати судового збору.

Встановлено, що 28 травня 2016 року ОСОБА_4 отримано вищезазначену ухвалу, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 129).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 березня 2016 року повернуто заявнику.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду скарги) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно із частинами першої та другої статті 121 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду скарги) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Отже, повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд, не отримавши у зазначений в ухвалі апеляційного суду Одеської областівід 20 квітня 2016 року строк квитанцію про сплату судового збору, обґрунтовано застосував положення частини другої статті 297 ЦПК України (чинної на час розгляду скарги апеляційним судом).

Доводи касаційної скарги про те, що 13 червня 2016 року заявником усунуто недоліки вказані в зазначеній ухвалі, колегією суддів не приймаються, оскільки з наданої квитанції вбачається, що дата сплати судового збору за подання апеляційної скарги 31 серпня 2016 року - тобто після постановлення ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2016 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.