Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 17 квітня 2016 року у складі судді Косар А. І. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 травня 2016 року у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Бойка В. Б., КоненкоО. Ю., Семеній Л. І.

23 січня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу № 578/132/16-ц призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) ) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справа № 578/132/16-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 29 вересня 2005 року між Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого воно є, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № DNH4KS20970163, відповідно до умов якого банк надав відповідачеві кредит у розмірі 1 365 грн 24 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 29 вересня 2008 року. Позичальник належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим розмір заборгованості за кредитним договором станом на 12 січня 2016 року становить 35 025 грн 26 коп., із яких: заборгованість за кредитом - 1 329 грн 74 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 8 980 грн 71 коп., пеня - 22 570 грн 75 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн та штраф (процентна складова) - 1 644 грн 06 коп.

Ураховуючи викладені обставини, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у вищезазначеному розмірі.

Заочним рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 07 квітня 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 29 вересня 2005 року № DNH4KS20970163 у розмірі 10 310 грн 45 коп. У задоволенні решти позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник не виконав взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити на користь позивача заборгованість за кредитом та за відсотками за користування кредитними коштами. Відмовляючи у стягненні пені та штрафів, місцевий суд виходив із того, що Умови про надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") "Стандарт" (далі - Умови), якими передбачено стягнення неустойки, не містять підпису позичальника, тому немає підстав для її стягнення з відповідача.

10 травня 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Заочне рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 07 квітня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки у заяві позичальника, підписаній ОСОБА_3, відсутні умови щодо сплати пені і штрафів. Доказів того, що відповідач була ознайомлена з Умовами, банк суду не надав.

У червні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні пені та штрафів і направити справу у цій частині до місцевого суду на новий розгляд. В іншій частині рішення не оскаржено.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що, підписуючи заяву позичальника, відповідач вказала, що вона ознайомлена із запропонованими банком Умовами і Тарифами, які разом із заявою становлять кредитно-заставний договір. Умови, якими передбачена неустойка за несвоєчасність погашення кредиту, є невід'ємною частиною кредитного договору. Отже, суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення цих сум. Крім того, банк посилається на те, що всупереч вимогам статті 137 ЦПК України суди не витребували жодних доказів у сторін.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 29 вересня 2005 року ОСОБА_3 подала до відділення ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", заяву позичальника № DNH4KS20970163, чим підтвердила, що підписана заява разом з Умовами становить між нею і банком кредитно-заставний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала строковий кредит на купівлю товарів народного споживання в сумі 1 365 грн 24 коп. на строк 36 місяців до 29 вересня 2008 року включно з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09 % щомісяця на суму залишку заборгованості за кредитом.

Погашення заборгованості повинно було здійснюватися в такому порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 10 по 17 число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 54 грн 59 коп. для погашення заборгованості за кредитом, до складу якої входять заборгованість за кредитом, відсотки, комісія, а також інші витрати згідно з Умовами.

На підставі заяви ОСОБА_3 банк відкрив позичальнику рахунок № НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими платежами.

Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 12 січня 2016 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 35 025 грн 26 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1 329 грн 74 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 8 980 грн 71 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 22 570 грн 75 коп., а також штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн та штраф (процентна складова) у розмірі 1 644 грн 06 грн.

У разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених заявою та пунктами 3.2.2, 3.2.3 Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми прострочення платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення платежу (пункт 5.1 Умов).

Пунктом 5.3 Умов визначено, що при порушенні позичальником строків платежів з будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Умови не містять підпису відповідача, а в заяві позичальника від 29 вересня 2005 року відсутня домовленість щодо сплати пені та штрафів за невиконання договору.

При цьому суди не встановили наявності належних і допустимих доказів, які підтверджували б, що саме Умови, на які посилається позивач, є складовою укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідачка, підписуючи заяву позичальника, та, відповідно, чи брала на себе зобов'язання зі сплати неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у стягненні з відповідачки на користь банку пені та штрафів, який також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 березня 2017 року № 6-2320цс16.

Аргументи касаційної скарги про те, що, підписуючи заяву позичальника, відповідач підтвердила, що ознайомлена з Умовами, є необґрунтованими з вищенаведених підстав.

За таких обставин доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін заочного рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 07 квітня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Сумської області від 10 травня 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Заочне рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 07 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.