336/8516/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 14.02.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2016 року, у складі судді Дацюк О. І. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року, у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Кирилової О. В., Дзярука М. П.,

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги за позовом мотивовані тим, що 3 жовтня 2011 року ОСОБА_5, підписавши анкету-заяву приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг у банку та отримала кредитну картку "Універсальна". 2 вересня 2013 року ОСОБА_5 переоформила кредиту картку на карту "Gold", на яку встановлено кредитний ліміт в розмірі 12 500 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,6% на рік на суму заборгованості.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 не виконала умови договору і станом на 14 вересня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 24 524 грн 12 коп. з яких: 12 174 грн 93 коп. заборгованості за кредитом, 9 883 грн 18 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 822 грн пені та комісії, 1 644 грн 01 коп. штрафу, просило стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором та судовий збір у справі.

У січні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Акцент-Банк" про визнання правочину недійсним, припинення договору.

Вимоги за позовом мотивовані тим, що при укладенні договору вона з умовами та правилами надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, ознайомлена не була та не підписувала їх. Крім того, ПАТ "Акцент-Банк" протиправно в односторонньому порядку збільшено відсоткову ставку за договором.

Посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_5 просила визнати кредитний договір укладений між нею та ПАТ "Акцент-Банк" недійсним та визнати вказаний договір припиненим.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2016 року позов ПАТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_5 до ПАТ "Акцент-Банк" про визнання кредитного договору недійсним та припинення договору залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_5 хоч і отримала кредитну картку "Універсальна Gold", але позивачем не доведено належними доказами того, що ОСОБА_5 зверталась з відповідною заявою до ПАТ "Акцент-Банк" для отримання картки "Універсальна Gold", була ознайомлена в установленому порядку з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку саме у тому вигляді, який був наданий суду і сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору та такий договір взагалі був укладений.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ "Акцент-Банк" судом зроблено висновок про те, що ОСОБА_5 не вказала передбачених главою 50 ЦК України (435-15) підстав для припинення договору. Крім того, ОСОБА_5 не доведено наявність підстав вважати її права порушеними та такими, що можуть бути захищені у запропонований нею спосіб.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Акцент-Банк" відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ПАТ "Акцент-Банк" не доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору про надання банківських послуг щодо використання кредитної картки Gold НОМЕР_2 на умовах, які визначені в Умовах та правилах надання банківських послуг та тарифів, доданих до позовної заяви, не доведено розмір заборгованості за цією карткою та наявність підстав для застосування тарифів з використання кредитки А-Банк "Універсальна Gold".

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 не оскаржувала, тому апеляційним судом в цій частині не перевірялося.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Акцент-Банк" посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Акцент-Банк" задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваних рішень про відмову в задоволенні позовних вимог судами не в повній мірі досліджено зібрані докази, що призвело до неправильного встановлення обставин справи. Оскільки банк передав, а відповідач отримав від кредитодавця кредитні кошти в сумі 12 тис. грн. й сторони погодили всі істотні його умови підписавши цей договір, то кредитний договір є реальним і консенсуальним. Суд дійшов безпідставного висновку про недоведеність розрахунку заборгованості, оскільки відповідачем такий розрахунок не спростований, контррозрахунок не наданий. Крім того різниця сум в розрахунках виникла через різницю переодів, які надавалися банком для порівняння. Розрахунок банком зроблено з урахуванням умов кредитного договору і враховуючи штрафні санкції та в подальшому і підвищені відсотки, проте судом зазначені розрахунки досліджені не були. Необґрунтованим є висновок суду про те, що надані особі кілька кредитних карток різняться по умовам використання та тарифам, а тому договір повинен укладатися окремо з встановленням у кожному окремому випадку істотних умов по кожній картці, оскільки укладено один кредитний договір й на виконання його відповідачу видано три кредитні картки. Щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом суд дійшов неправильного висновку про незаконність такого підвищення. Банк виконав вимоги пункту 5.3 умов та правил надання банківських послуг і повідомляв відповідача шляхом направлення смс-повідомлення, з якої дати мала застосовуватися нова ставка. За умовами договору кредитор має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. Крім того, підвищення процентної ставки не є підставою для відмови у стягненні всієї суми заборгованості.

28 листопада 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження.

У лютому 2017 року відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

18 січня 2018 року справу № 336/8516/15-ц та матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 29 січня 2018 року справу за позовом ПАТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ "Акцент-Банк" про визнання кредитного договору недійсним та припиненим, призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів не відповідають.

Судами установлено, що 13 жовтня 2011 року ОСОБА_5 подала ПАТ "Акцент-Банк" анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку. Із заяви вбачається, що ОСОБА_5 виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку Кредитка "Універсальна", а також погодилась із тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. При цьому, в анкеті-заяві розмір кредитного ліміту не встановлений (а. с. 7).

Того ж дня вона отримала кредитну картку "Універсальна" НОМЕР_1. Також, ОСОБА_5 було видано кредитну карту "Gold" НОМЕР_2, яка надавалась останній без відповідної заяви. 2 вересня 2013 року замість першої картки НОМЕР_1 ОСОБА_5 було видано картку "Кредитка Універсальна" НОМЕР_3.

Для кредитної картки "Gold" встановлені інші тарифи, ніж для кредитної картки "Універсальна".

З виписки по картці/рахунку ОСОБА_5 вбачається, що у користуванні останньої перебували три кредитні картки НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_4 (а. с. 64-77).

13 жовтня 2011 року на кредитну картку НОМЕР_1 був встановлений кредитний ліміт у 300 грн., в той же день кредитний ліміт був збільшений до 2 тис. грн (а. с. 77).

Вказана картка діяла до 2 вересня 2013 року, тоді кредитний ліміт по ній був знижений до 0 грн. (а. с. 73), а за поясненнями представника ПАТ "Акцент-Банк" картка НОМЕР_1 була замінена на кредитну картку "Універсальна" НОМЕР_4 зі строком дії до березня 2015 року (а. с. 84, 85).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина друга статті 1067 ЦК України).

Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру кредиту (кредитного ліміту), що надається, зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до пункту 4.9 договору. Якщо протягом 7 днів до введення змін банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості судом першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції зроблено висновки про те, що не доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору про надання банківських послуг щодо використання кредитної картки Gold НОМЕР_2 на умовах, які визначені в умовах та правилах надання банківських послуг та тарифів, не доведено розмір заборгованості за цією карткою та наявність підстав для застосування тарифів з використання кредитки А-Банк "Універсальна Gold".

З такими висновками судів повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені судами без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з огляду на таке.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним нормам судові рішення не відповідають.

Судами зроблено висновок про те, що збільшення ПАТ "Акцент-Банком" відсоткової ставки або інших тарифів за укладеним договором в односторонньому порядку суперечить чинному законодавству.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач просив стягнути її з відповідача у розмірі 24 524 грн 12 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 12 174 грн 93 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 9 883 грн 18 коп., 822 грн пені й комісії та 1 644 грн 01 коп. штрафу (а. с. 2-3).

Із наданого банком розрахунку заборгованості відповідача вбачається, що заборгованість за відсотками до 1 жовтня 2014 року нараховувалася за ставкою 27,6 %, з 1 жовтня 2014 року по 31 березня 2015 року - за ставкою 34,8 %, а починаючи з 1 квітня 2015 року по 14 вересня 2015 року - за ставкою 44, 4 % (а .с. 4-6).

Вказаний розрахунок заборгованості судами належним чином не досліджений, висновки щодо відсутності заборгованості за кредитним договором за усіма її складовими не зроблені. Зокрема, судом ніяким чином не обґрунтовано відмову у стягненні заборгованості ОСОБА_5 перед банком за тілом кредиту, пенею, комісією та штрафом. Суди не звернули уваги, що відповідачем не спростовані надані позивачем розрахунки. Суди не перевірили доводів позивача про те, що різниця сум виникла через різницю періодів за які проводився розрахунок заборгованості.

Встановивши, що зміна відсоткової ставки була проведена банком з порушенням умов договору, судами не вирішено питання про часткове задоволення позову, виходячи з попередньої відсоткової ставки. Посилання апеляційного суду на те, що він не має повноважень визначати розмір заборгованості, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах закону. Те ж саме стосується висновку суду про неможливість здійснення ним перевірки розрахунку заборгованості через не надання позивачем виписки за всі періоди дійсності спірного договору.

Відповідно пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України).

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що не доведено факт укладення договору про надання банківських послуг щодо використання кредитної картки Gold та розмір заборгованості за цією карткою, суди не врахували наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства і фактично ухилилися від вирішення спору по суті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково на новий розгляд, для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки суд першої інстанції порушив вищенаведені норми процесуального права та не дослідив належним чином зібрані у справі докази, зокрема розрахунки заборгованості відповідача за кредитним договором у сукупності та взаємозв'язку з умовами вказаного договору, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - факти наявності чи відсутності заборгованості ОСОБА_5 перед банком та розмір такої заборгованості, ухвалені в справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій слід скасувати в частині позовних вимог ПАТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, з направленням справи у цій частиніна новий розгляд до суду першої інстанції.