Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Стрільчука В. А.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі обласного відділення у м. Кіровограді,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2015 року у складі судді Тимченко Л. М. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 10 травня 2016 року у складі колегії суддів: Суржика М. М., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі обласного відділення у м. Кіровограді (далі - ПАТ "Промінвестбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом від 29 вересня 2005 року № 56-ос 2005 ОСОБА_3 призначено на посаду начальника відділу активних операцій, госпрозрахунку і звітності та відповідно до посадової інструкції вона була наділена організаційно-розпорядчими повноваженнями. ОСОБА_3 звільнено з роботи у серпні 2007 року за систематичне невиконання службових обов'язків, передбачених внутрішніми положеннями ПАТ "Промінвестбанк". Позивач зазначив, що за час перебування відповідача на вказаній посаді було оформлено видання кредиту фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) у сумі 250 тис. грн на підставі кредитного договору від 17 липня 2006 року № 78, строком повернення - 16 липня 2007 року. Кредит було видано на виробничі потреби безпосередньо з позичкового рахунку позичальника на рахунки контрагентів позичальника із цільовим призначенням - закупівля сільськогосподарської продукції, товарів, матеріалів. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 17 липня 2006 року було укладено чотири договори застави, а саме: два з них - між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метида" (далі - ТОВ "Метида"); між банком та ОСОБА_5; між банком та ОСОБА_6 Однак під час претензійно-позовної роботи було встановлено, що позичальник ФОП ОСОБА_4 взагалі заперечує факт отримання кредиту, та виявлено, що заставне майно фактично відсутнє. У подальшому судовими рішеннями установлено, що ФОП ОСОБА_4 не підписувала кредитного договору від 17 липня 2006 року № 78 і не отримувала кредитних коштів, таким чином установлено нікчемність цього договору. Внаслідок цього банк позбавлений можливості погасити заборгованість за цим кредитним договором, у тому числі й за рахунок заставного майна. Крім того, за результатами розслідування кримінальної справи ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення за частиною другою статті 367 КК України. Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2014 року за згодою ОСОБА_3 закрито кримінальну справу за обвинуваченням останньої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, цивільний позов залишено без розгляду.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 250 тис. грн на відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначила, що кримінальне провадження було закрито із реабілітуючих обставин, а вказані позивачем підстави не є доказом її вини. Послалася на те, що грошові кошти у сумі 250 тис. грн були перераховані на рахунки фірми ОСОБА_5 - ТОВ "Метида", платіжний документ було завізовано кредитним працівником. Вважає, що збитків банк не отримав, оскільки заставне майно було в наявності, що перевірено експертною компанією, було реалізовано, а також спірну суму списано за рахунок страхового резерву. Посилаючись на викладене, вважає недоведеними та необґрунтованими заявлені позовні вимоги, оскільки позивачем не надано доказів її зловживання чи підробки.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Промінвестбанк" 250 тис. грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позов доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні підстави, передбачені статтею 134 КЗпП України, для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. При цьому суд виходив із того, що відповідач ОСОБА_3 перебувала в трудових відносинах із банком і внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків нею завдано шкоди та спричинено прямі збитки банку, що мають ознаки кримінального правопорушення.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 10 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що місцевий суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами у справі, рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

У червні 2016 року ОСОБА_3 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, які заявник просить скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди проігнорували, що вироку в кримінальній справі, що набрав законної сили, постановлено не було, тому згідно зі статтею 57, частиною четвертою статті 61, статтею 212 ЦПК України 2004 року докази, набуті в кримінальному провадженні, оцінюються на рівні з іншими доказами у справі. Крім того, судами не встановлено, чи мали місце неправомірні дії з боку відповідача, що призвели б до спричинення прямої дійсної шкоди банку, та застосування повної матеріальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 134 КЗпП України. Також посилається на пропущення позивачем строків звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 6 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, а ухвалою від 14 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року до Верховного Суду передановищевказану цивільну справу.

Від ПАТ "Промінвестбанк" надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких заявник просить відхилити касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення ухвалено на підставі об'єктивного дослідження та вивчення обставин справи відповідно до норм чинного законодавства. Зокрема, зазначено про непропущення строків звернення до суду з цим позовом, враховуючи вимоги статті 233 КЗпП України та частини другої статті 265 ЦК України, а також те, що ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2014 року у справі № 398/226/13-к було закрито кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, а цивільний позов ПАТ "Промінвестбанк" залишено без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - без змін з огляду на таке.

Судом установлено, що за наказом керуючого філією ПАТ "Промінвестбанк" від 29 вересня 2005 року № 56-ос ОСОБА_3 призначена на посаду начальника відділу активних операцій, госпрозрахунку і звітності та відповідно до посадової інструкції була наділена організаційно-розпорядчими повноваженнями, тобто була службовою особою.

За час роботи ОСОБА_3 на вказаній посаді банком оформлено видачу кредиту ФОП ОСОБА_4 за підробленими документами.

Так, 17 липня 2006 року між банком та ФОП ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 78, за умовами якого банком надано кредит у сумі 250 тис. грн на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості, цільового характеру використання, строком повернення - 16 липня 2007 року. Кредит видано на виробничі потреби безпосередньо з позичкового рахунку позичальника на рахунки контрагентів позичальника за цільовим призначенням - закупівля сільськогосподарської продукції, товарів, матеріалів.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17 липня 2006 року було укладено договори застави, а саме: від 17 липня 2006 року № 78/1 між банком та ТОВ "Метида", предмет застави - товарні запаси борошна вищого ґатунку в кількості 200 т та борошно першого ґатунку в кількості 133 т; від 17 липня 2006 року № 78/2 між банком та ТОВ "Метида", предмет застави - зерносушарка пересувна, 1991 року випуску, заводський № 2218; від 17 липня 2006 року №78/3 між банком та ОСОБА_5, предмет застави - автомобіль марки "Мерседес-Бенц-200", 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3; від 17 липня 2006 року № 78/4 між банком та ОСОБА_6, предмет застави - транспортні засоби, а саме: автомобіль КАМАЗ-5320, 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, причіп бортовий ЕП, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, фургон малотоннажний "Форд-Транзит", 1994 року випуску.

15 серпня 2007 року ОСОБА_3 звільнено з роботи за систематичне невиконання службових обов'язків, передбачених внутрішніми положеннями банку.

Під час претензійно-позовної роботи встановлено, що позичальник ФОП ОСОБА_4 заперечила факт отримання кредиту, а заставне майно фактично відсутнє.

За зазначеними фактами відкрито кримінальне провадження та за результатами розслідування кримінальної справи відповідачу пред'явлено обвинувачення за частиною другою статті 367 КК України.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2014 року за згодою ОСОБА_3 закрито кримінальну справу за її обвинуваченням у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, а цивільний позов ПАТ "Промінвестбанк" залишено без розгляду.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16 червня 2014 року, залишеним без змін судами вищих інстанцій, відмовленоПАТ "Промінвестбанк" у задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення 250 тис. грн із підстав нікчемності правочину.

Зокрема, ухвалою Вищого господарського суду України від 25 грудня 2014 року установлено, що службовою особою ОСОБА_3 як працівником кредитного відділу філії ПАТ "Промінвестбанк" у м. Олександрії Кіровоградської області було допущено неналежне виконання своїх службових обов'язків, а саме: не проаналізовано фінансового стану позичальника ФОП ОСОБА_4, не перевірено наявності та повноти відомостей у філії з ідентифікації клієнта перед початком надання послуг із кредитування клієнта, не проведено переговорів із потенційними позичальниками із питань отримання кредиту, внаслідок чого ОСОБА_3 підготовлено пакет документів, необхідних для отримання кредиту в сумі 250 тис. грн на ім'я ФОП ОСОБА_4 без відома останньої, та надано його кредитному комітету філії ПАТ "Промінвестбанк" у м. Олександрії Кіровоградської області. Члени кредитного комітету ПАТ "Промінвестбанк" на підставі доповіді ОСОБА_3, поданого нею звіту та вказаного пакета документів, дали згоду на надання кредиту в сумі 250 тис. грн на ім'я ФОП ОСОБА_4 У зв'язку з цим Вищий господарський суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про нікчемність кредитного договору від 17 липня 2006 року № 78, який у силу нікчемності не створює для сторін будь-яких прав та обов'язків, які випливають безпосередньо з його умов, а тому в позичальника відсутній обов'язок із повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.

Згідно зі статтею 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Разом із цим за приписами частини третьої статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Керуючись указаними нормами матеріального права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вказаного позову ПАТ "Промінвестбанк" про відшкодування ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому на спростування доводів відповідача ОСОБА_3 про відсутність її вини в заподіянні шкоди банку суд правильно зазначив, що провадження в кримінальній справі закрито із нереабілітуючих обставин. Посилання відповідача на списання заборгованості за вказаним кредитом суд обґрунтовано вважав таким, що не свідчить про відсутність завдання збитків банку, оскільки списання безнадійної заборгованості відбулося за рахунок прибутків банку і є реальними збитками, які підлягають відшкодуванню.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній станом на час розгляду справи в суді) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам статей 213- 215, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57- 60, 212 ЦПК 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання ОСОБА_3 в касаційній скарзі на те, що суди проігнорували, що вироку в кримінальній справі, що набрав законної сили, постановлено не було, тому згідно зі статтею 57, частиною четвертою статті 61, статтею 212 ЦПК України 2004 року докази, набуті в кримінальному провадженні, оцінюються на рівні з іншими доказами у справі, є безпідставними, оскільки, вирішуючи спір, який виник між сторонами у цій справі, суди згідно зі статтями 61, 212 ЦПК України 2004 року надали належну оцінку наявним у справі доказам, у тому числі вищевказаним судовим рішенням, ухваленим у господарській справі, якими встановлено обставини, які не доказуються при розгляді цієї справи.

Разом із цим слід зазначити, що ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2014 року (а. с. 115-118) кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 закрито за її згодою у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності згідно зі статтею 49 КК України (у редакції, чинній станом на час постановлення вказаної ухвали суду). Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

Підстав для висновків, що судами не встановлено, чи мали місце неправомірні дії з боку відповідача, що призвели б до спричинення прямої дійсної шкоди банку, та застосування повної матеріальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 134 КЗпП України, суд не знаходить, оскільки судами достатньо повно встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та які відповідачем не спростовані.

Доводи касаційної скарги щодо пропущення позивачем строків звернення до суду з цим позовом, установлених статтею 233 КЗпП України, є помилковими, зважаючи на те, що ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2014 року цивільний позов ПАТ "Промінвестбанк" залишено без розгляду, а згідно з вимогами частини другої статті 265 ЦК України, якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Доводи касаційної скарги щодо статей 60, 212 ЦПК України 2004 року, оцінки доказів і доказування зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів по суті вирішеного спору, не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, та не є підставою у розумінні статті 411 ЦПК для повного або часткового скасування судових рішень.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_3залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.