Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради,

відповідач: ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Міхєєва І. М. від 30 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області у складі суддів Кочегарової Л. М., Зайцевої С. А., Пономарьової О. М. від 29 листопада 2017 року,

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (далі - УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради) звернулося до суду з позовом ОСОБА_4, у якому просило стягнути з останньої суму надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 19 930 грн 88 коп.

Позовна заява мотивована тим, що з 09 листопада 2015 року ОСОБА_4 перебуває на обліку в УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради як одержувач щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. При перевірці обґрунтованості виплат з'ясувалося, що відповідач має квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначав, що відповідно до пункту 20 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" місто Селидове визначено як населений пункт, де здійснювалася антитерористична операція. Однак розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (1085-2014-р) та від 02 грудня 2015 року № 1276-р (1276-2015-р) були затверджені переліки населених пунктів, на території яких органи державної влади не виконують свої зобов'язання та населених пунктів розташованих на лінії зіткнення, в яких місто Селидове Донецької області не зазначено.

Оскільки порядок надання щомісячної адресної допомоги виключає можливість отримання цієї допомоги особами, які мають житло в населеному пункті, на території якого держава виконує свої зобов'язання, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 надмірно виплачену допомогу в сумі 19 930 грн 88 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має житло по АДРЕСА_1, тобто у місті де проводиться антитерористична операція, а тому, отримана ОСОБА_4 щомісячна адресна допомога виплачена їй обґрунтовано і підстав для стягнення цих коштів на рахунок позивача немає.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у позові є правильним, оскільки призначена УСЗН матеріальна допомога сплачувалась ОСОБА_4 правомірно і підстави для її стягнення з відповідача відсутні.

15 грудня 2017 року УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085р від 07 листопада 2014 року (1085-2014-р) "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", зі змінами від 02 грудня 2015 року № 1276-р (1276-2015-р) , затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (додаток 1) та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (додаток 2), в яких місто Селидове Донецької області не зазначено, а тому наявність у власності відповідача житла на території, де органи державної влади виконують всі свої зобов'язання в повному обсязі, є причиною виникнення переплати раніше виплачених сум допомоги.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 січня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (405/2014) . Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (405/2014) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (пункт 1 статті 1 цього ж Закону).

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (1053-2014-р) та від 02 грудня 2015 року № 1275-р (1275-2015-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, серед яких зазначено також і місто Селидове.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 505 (505-2014-п) грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 5 Порядку № 505 (505-2014-п) визначено, що для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку. У даній заяві уповноважений представник сім'ї зазначає, зокрема, наявність у будь-кого з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Абзацем 2 пункту 6 Порядку № 505 (505-2014-п) визначено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення

Судами попередніх інстанцій установлено, що адресна матеріальна допомога нараховувалась відповідачу як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог діючого законодавства, у періоди з 09 листопада 2015 року по 19 квітня 2016 року та з 26 квітня 2016 року по 25 жовтня 2016 року.

Місто Селидове, на території якого розташована належна ОСОБА_4 квартира, не було виключено з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За таких обставин суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову та застосувавши положення статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", пунктів 2, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (505-2014-п) , правильно виходили із недоведеності факту подачі відповідачем документів з недостовірними відомостями щодо відсутності у неї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, у зв'язку із чим дійшли обґрунтованого висновку, що призначена УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради матеріальна допомога сплачувалась ОСОБА_4 правомірно.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.