569/11458/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 14.02.2018 Прийняття

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Собіни І. М., Максимчук З. М., Хилевича С. В.,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк"), третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Атман" (далі - ТОВ - фірма "Атман") про визнання припиненим договору поруки.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 24 жовтня 2012 року між ПАТ "Кредобанк" (кредитор), ТОВ - фірма "Атман" (позичальник) та ним (поручитель) укладено договір поруки.

Відповідно до договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань у повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом, пені, штрафів, неустойки) за кредитним договором, укладеним 16 квітня 2008 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ - фірма "Атман".

Посилаючись на те, що договором поруки не встановлено строк його дії, виходячи з положень частини 4 статті 559 ЦК України, позивач просив суд визнати припиненим договір поруки від 24 жовтня 2012 року, укладений між ПАТ "Кредобанк", ТОВ - фірмою "Атман" та ним.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 грудня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково: визнано припиненою поруку ОСОБА_4 за договором поруки від 24 жовтня 2012 року, укладеного між ПАТ "Кредобанк", ТОВ -фірмою "Атман" та ОСОБА_4 в частині повернення суми кредиту за період з жовтня 2012 року по квітень 2014 року, щомісячної суми погашення - 2 500 євро (19 траншів); з травня 2014 року по червень 2014 року щомісячної суми погашення - 3 500 євро (2 транші); з липня 2014 року по 12 серпня 2014 року щомісячної суми погашення - 6 000 євро (1 транш 6000 євро за липень і 12 днів серпня - 3 322, 58 євро), в решті позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Кредобанк" на користь ОСОБА_4 243 грн 60 коп. судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки у договорі поруки не визначено строк дії поруки та враховуючи, що за умовами кредитного договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами щомісячно, то початок перебігу строку позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Оскільки ПАТ "Кредобанк" звернувся із позовом до боржника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором - 12 лютого 2015 року, вважав поруку ОСОБА_4 стосовно щомісячних зобов'язань повернення коштів, які не були повернуті боржником до 12 серпня 2014 року є припиненою в цій частині на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 грудня 2015 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що порука ОСОБА_4 не припинилася, оскільки договором поруки встановлено строк, після закінчення якого порука припиняється, і це три роки після 15 грудня 2014 року.

У лютому 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 грудня 2015 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, частини четвертої статті 559 ЦК України, та з порушенням норм процесуального права, оскільки судом не враховано, що у договорі поруки не визначений строк дії поруки.

8 квітня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Кредобанк", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Атман" про визнання припиненим договору поруки призначено до судового розгляду.

Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 січня 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_4не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 16 квітня 2008 року між ВАТ "Кредобанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк") та ТОВ - фірма "Атман" (позичальник) укладено кредитний договір.

За умовами договору банк видав позичальнику інвестиційний кредит в сумі 157320 євро для придбання транспортних засобів під 13% річних, а в разі невиконання умов договору відсоткова ставка збільшується до 15% річних.

Позичальник зобов'язався повернути кредит до 15 квітня 2013 року. Повернення кредиту повинно здійснюватися: рівними частинами, з 1-го по 59 - й місяці кредитування, по 2 620 євро (59 траншів щомісяця); протягом останнього місяця кредитування 2 740 євро (1 транш).

До кредитного договору сторонами внесені зміни договорами від 10 серпня 2009 року № 1, від 27 травня 2011 року № 2 та від 24 жовтня 2012 року № 3.

Пунктом 2. 2 розділу 2 договору від 24 жовтня 2012 року № 3 про внесення змін до кредитного договору від 16 квітня 2008 року визначено дату остаточного повернення кредиту - 15 грудня 2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання позичальником ТОВ - фірма "Атман", 24 жовтня 2012 року між ПАТ Кредобанк" та ОСОБА_4 укладено договір поруки.

Пунктом 1.1 договору поруки передбачено строк повернення кредиту - до 15 грудня 2014 року.

У пункті 4.7 вказаного договору поруки визначено, що цей договір (поруки) припиняється за спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов"язання за кредитним договором, тобто, строк дії поруки припиняється 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 553, частини першої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення зобов'язання боржником, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років, починаючи від останього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту.

З позовом про солідарне стягнення заборгованості з ТОВ - фірма "Атман" та ОСОБА_4 до Рівненського міського суду Рівненської області ПАТ Кредобанк" звернулося 12 лютого 2015 року, тобто без пропуску встановленого строку.

Оскільки кредитним договором установлено дію цього договору до 15 грудня 2014 року, то днем настання строку виконання основного зобов"язання, з якого починається відлік трирічного строку для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя, буде 16 грудня 2014 року, а припинення поруки відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України - 16 грудня 2017 року.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-3цс13.

Правильним є висновок апеляційного суду про відсутність передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України підстав для задоволення позову ОСОБА_4 про визнання поруки припиненою, в обгрунтування яких позивач посилався у своїй позовній заяві.

Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами у справі.

Оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим й ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.