Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді - Мазурок О. В.

від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Гринчука Р. С., Карпусь С. А., від 29 червня 2016 року

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2014 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі -ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 08 жовтня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 (після укладення шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_2) укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 146 777 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом 15 % річних, з кінцевим терміном повернення до 07 жовтня 2038 року. Додатковими угодами між сторонами від 29 листопада 2010 року, 27 грудня 2011 року змінено графік погашення кредиту, та схему погашення кредиту на ануїтентну, встановлений ануїтентний платіж у розмірі 1 727,86 доларів США. На забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором 08 жовтня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 233113. 29 листопада 2010 року та 27 грудня 2011 року між сторонами договору поруки укладено додаткові угоди № 1, 2, відповідно до умов яких поручитель надав згоду забезпечити змінене основне зобовязання. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 12 березня 2014 року утворилась заборгованість зі сплати кредиту та процентів за його користування в розмірі 152 407,99 доларів США.

З урахуванням викладеного, ПАТ "УкрСиббанк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованості в розмірі 152 407,99 доларів США та 19 171 грн 63 коп. пені за прострочення сплати кредиту та процентів.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 29 червня 2016 року, позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, у солідарному порядку на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 152 407, 99 доларів США та 19 171 грн 63 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що ОСОБА_2 порушені умови кредитного договору, вона не сплачує щомісячно суми обумовлені договором та графіком погашення кредиту. Крім того, є підстави для стягнення з боржника на користь банку солідарно з ОСОБА_3, який є поручителем за договором поруки, заборгованості за кредитним договором, процентів та пені.

У липні 2016 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами при розгляді справи не взято до уваги, що договір поруки припинив свою дію на підставі частини 4 статті 559 ЦК України. Крім того, судами не було враховано, що ОСОБА_3 10 квітня 2014 року, 16 квітня 2014 року, 24 квітня 2014 року було внесено на рахунок банку, в рахунок погашення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, кошти в розмірі 1 400 доларів США.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 січня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 08 жовтня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 146 777 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом 15 % річних, з кінцевим терміном повернення до 07 жовтня 2038 року. Додатковими угодами між сторонами від 29 листопада 2010 року, 27 грудня 2011 року змінено графік погашення кредиту, та схему погашення кредиту на ануїтентну, встановлений ануїтентний платіж в розмірі 1 727,86 доларів США.

На забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором 08 жовтня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 233113, за умовами якого він поручався солідарно з ОСОБА_4 у повному обсязі відповідати за виконання її зобов'язань за кредитним договором (пункти 1.3, 1.4 договору поруки).

29 листопада 2010 року та 27 грудня 2011 року між сторонами договору поруки укладено додаткові угоди № 1, 2, відповідно до умов яких поручитель надав згоду забезпечувати змінене основне зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.2.8 договору про надання споживчого кредиту від 08 жовтня 2008 року датою остаточного повернення кредиту є 07 жовтня 2038 року.

Внаслідок невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором 31 січня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" направило позичальнику та поручителю вимогу про дострокове погашення усієї суми кредиту та заборгованості.

Звертаючись до суду з позовом ПАТ "УкрСиббанк" посилалось на те, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у позивача утворилась заборгованість зі сплати кредиту та процентів за його користування, яка станом на 12 березня 2014 року складала 152 407,99 доларів США, а також пеня за прострочення сплати кредиту та процентів у розмірі 19 171 грн 63 коп.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно частини першої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК (чинних на час розгляду судами попередніх інстанцій), встановивши, що 27 грудня 2011 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору поруки, а банк звернувся до суду з позовом 25 березня 2014 року, тобто в межах строку позовної давності,обґрунтовано виходив з наявності передбачених ст. ст. 526, 611, 1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки, як встановив суд, ОСОБА_2 не виконала належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості, з урахуванням вимог статті 554 ЦК України правильно стягнув заборгованість у солідарному порядку з відповідачів.

Оскільки банк протягом шести місяців з моменту направлення вимоги до боржників про дострокове повернення кредитних коштів звернувся до суду з позовом, доводи касаційної скарги про припинення поруки на підставі частини 4 статті 559 ЦК України є необґрунтованими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.