307/4571/14-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 14.02.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області у складі судді - Мельник В. І. від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Боднар О. В., Джуги С. Д., Кеміня М. П. від 13 листопада 2015 року,

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 29 листопада 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № MKLWGK 00000012 відповідно до якого банк надав грошові кошти в сумі 5 900 євро, а відповідач зобов'язалась їх повернути до 27 листопада 2015 року та сплатити відсотки за користування кредитом. Банк свої зобов'язання виконав та надав кредитні кошти відповідачу, однак вона належним чином зобов'язання не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складається з: 3 454, 03 євро - заборгованість за кредитом; 3 725, 97 євро - заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 659, 92 євро - заборгованість з комісії за користування кредитом; 6 288,11 євро - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 128, 03 євро,що відповідно до курсу Національного банку України складає 231 699 грн 69 коп.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 травня2015 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано переконливих доказів того, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, тому позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 листопада 2015 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позову, оскільки судом було витребувано від нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Гунди А.М. належним чином завірену довідку, видану Солотвинським територіально відокремленим безбалансовим відділеннямвід 18 жовтня 2006 року № 299, яка містить відбиток мокрої печатки Солотвинського відділення № 10 закритого акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" та згідно якої відповідач у повному обсязі виконала свої зобов'язання за кредитним договором.

29 березня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з касаційною скаргою на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 листопада 2015 року, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов банку в повному обсязі.

28 квітня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк".

26 жовтня 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.

22 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивовано тим, що у відповідача існують зобов'язання за кредитними договорами, зокрема, за договором № MKLWGK00000012, тому висновок судів про відсутність у відповідача заборгованості є помилковим, судами порушено принципи цивільного процесуального права: рівність перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ "КБ "ПриватБанк" не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 29 листопада 2005 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (змінило найменування на ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № MKLWGK00000012, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 6 546,00 євро, з яких 5 900 євро - на купівлю житла та 646,00 євро - на оплату страхових платежів, з кінцевим терміном повернення 27 листопада 2015 року, зі сплатою за користування кредитом 1,33 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії у розмірі 0,16 % від суми виданого кредиту щомісячно у період сплати (з "2" по "7" число кожного місяця).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором сторони в цей же день, 29 листопада 2005 року уклали договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно довідки № 299, виданої Солотвинським територіально відокремленим безбалансовим відділенням 18 жовтня 2006 року, заборгованість відповідача за кредитним договором у сумі 5 000, 00 євро погашена повністю. Одночасно банк просив зняти заборону відчуження житлового будинку, який є предметом іпотеки.

Крім того, судом апеляційної інстанції для огляду були витребувані матеріали цивільних справ, та встановлено, що позивач вже тричі звертався з позовами до ОСОБА_4, в яких просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKLWGK00000012, укладеного 29 листопада 2005 року між закритим акціонерним товариствомкомерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_4,звернути стягнення на предмет іпотеки. Всі позови були залишені без розгляду.

Також апеляційним судом від приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Гунди А.М. була витребувана належним чином завірена довідка, видана Солотвинським територіально відокремленим безбалансовим відділенням 18 жовтня 2006 року № 299, яка містить відбиток мокрої печатки Солотвинського відділення № 10 закритого акціонерного товариства комерційного банку"ПриватБанк" та засвідчена підписом керуючої вказаного відділення ТодерішкоО.Т., згідно якої заборгованість за кредитним договором № MKLWGK00000012 погашена повністю.

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом частини третьої статті 1054 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Доводи касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" про те, що у відповідача існують зобов'язання за кредитним договором № MKLWGK00000012 не заслуговують на увагу, адже судами першої та апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що відповідач свої зобов'язання за вказаним договором виконала та заборгованості немає.

З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові банку у зв'язку з його необґрунтованістю.

Доводи касаційної скарги про те, що у відповідача існують зобов'язання за семи кредитними договорами є необґрунтованими, оскільки з позовом у вказаній справі банк звернувся про стягнення заборгованості за кредитним договором № MKLWGK00000012, а тому такі доводи не спростовують висновки судів про погашення ОСОБА_4 заборгованості за зазначеним кредитом.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.