Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Котнар-М",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Боднар О. В., Мацунича М. В., Кондора Р. Ю.,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" (далі - ТОВ Котнар-М") про звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12 травня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Котнар-М" укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) № 15 (далі -Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору, ОСОБА_4 надає ТОВ "Котнар-М" позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Відповідно до пункту 2.1. договору, сума позики становить 1 100 000 грн.

На підставі пункту 3.1 договору, ОСОБА_4 перерахувала на користь ТОВ "Котнар-М" 1 100 000 грн в безготівковій формі на розрахунок відповідача.

Відповідно до пункту 4.1 договору, ТОВ "Котнар-М" зобов'язалося повернути ОСОБА_4 допомогу до 01 лютого 2016 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором між ОСОБА_4 та ТОВ "Котнар-М" 01 лютого 2016 року укладено договір застави рухомого майна (посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О. В., зареєстрованого в реєстрі № 170).

ТОВ "Котнар-М" не виконало взятий на себе обов'язок по поверненню ОСОБА_4 допомоги в розмірі 1 100 000 грн, чим порушив вимоги пункту 4.1 договору.

ОСОБА_4 просила звернути стягнення на предмет застави, а також стягнути з ТОВ "Котнар-М" на свою користь сплачений судовий збір.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2016 року позовні вимоги задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за договором позики № 15 (поворотної фінансової допомоги) від 12 травня 2015 року в розмірі 1 100 000 грн звернуто стягнення на предмет застави по договору застави від 01 лютого 2016 року посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О. В., зареєстрованого в реєстрі № 170, шляхом передачі у власність ОСОБА_4 та визнання за нею право власності на майно.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем визнано заявлені позовні вимоги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") оскаржило його в апеляційному порядку.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ "Котнар-М" про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ВТБ Банк" сплачений судовий збір в розмірі 7 579 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем предявлено позовні вимоги не до всіх відповідачів.

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до апеляційного суду Закарпатської області із заявою про перегляд у звязку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2016 року.

Як на нововиявлену обставину ОСОБА_4 посилалася на наявність судових рішень, що набрали законної сили, відносно майна, що є предметом спору у даній справі.

Встановлені цими рішеннями обставини суперечать висновкам, наведеним у рішенні апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2016 року, яким встановлено, що ТОВ "Котнар-М" визнало позов ОСОБА_4 та в порушення частини третьої статті 131 ЦПК України не виконало свого обов'язку щодо повідомлення суду про перебування спірного майна у заставі банку та про всі відомі рішення судів, що стосуються предмета спору.

З рішень судів, які ОСОБА_4 вважає нововиявленими обставинами, вбачається, що спірне майно не було предметом застави у ПАТ "ВТБ Банк" та могло бути предметом застави за договорами, укладеними між нею та

ТОВ "Котнар-М".

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2016 року заяву ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2016 року залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що перегляд рішення апеляційного суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, не усуне порушення вимог закону, яке допустив суд першої інстанції, розглянувши справу без залучення всіх належних відповідачів. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити, скасувати рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2016 року та залишити в силі рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, однобічно та поверхнево дослідив докази, зробив висновок про те, що ОСОБА_4 повинна була знати про наявність договорів застави між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Котнар-М", однак суд навіть не вважав за необхідне дослідити факт припинення дії таких договорів.

У грудні 2016 року ПАТ "ВТБ Банк" до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ подано заперечення на касаційну скаргу в якій просить касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2016 року залишити без змін.

Заперечення мотивовані тим, що ОСОБА_4 та ТОВ "Котнар-М" є учасниками справи № 5/58 про банкрутство ЗАТ "Котнар", а отже їм було відомо про всі вищезазначені рішення.

ОСОБА_4 є одним із засновників ТОВ "Котнар-М", що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ОСОБА_4, як учасник ТОВ "Котнар-М" не могла не знати про укладення мирової угоди у справі про банкрутство № 5/58, відповідно до якої ТОВ "Котнар-М" взяло на себе обов'язок сплати за ЗАТ "Котнар" суми вимог заставного кредитора на користь ПАТ "ВТБ Банк" у розмірі 32 750 000 грн, а в подальшому подання заяви про припинення господарських відносин, які виникли на підставі мирової угоди у справі про банкрутство № 5/58 між

ТОВ "Котнар-М", ПАТ "ВТБ Банк",. ТОВ "Фудз Трейд", а отже не могла не знати про їх результат, а саме про вищезазначені рішення суду, які як вважає

ОСОБА_4 є нововиявленими обставинами у даній справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Закарпатської області у зв'язку з нововиявленими обставинами, ОСОБА_4 як нововиявлені обставини зазначала ухвалу господарського суду Закарпатської області від

22 липня 2015 року у справі № 5/58, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року, ухвалу Вищого господарського суду України від 19 січня 2016 року, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 29 січня 2016 року та рішення Берегівського районного суду від

15 вересня 2015 року, про наявність яких, за її твердженнями, їй стало відомо вже після ухвалення рішення апеляційним судом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ОСОБА_4 є одним із засновників ТОВ "Котнар-М".

Відповідно до статті 58 Закону України "Про господарські товариства" з учасників товариства або призначених ними представників складається вищий орган товариства - загальні збори.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначається статтею 59 Закону України "Про господарські товариства", зокрема, до його компетенції належить визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання.

ОСОБА_4 була обізнана з діяльністю товариства та повинна була знати про наявність договорів, укладених ТОВ "Котнар-М" та ПАТ "ВТБ Банк".

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України (в редакції на час розгляду заяви в суді апеляційної інстанції) підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 361 ЦПК України (в редакції на час розгляду заяви в суді апеляційної інстанції) у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ.

У зв'язку із цим такому перегляду підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими рішення було змінено або ухвалено нове рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України (в редакції на час розгляду заяви в суді апеляційної інстанції).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України (в редакції на час розгляду заяви в суді апеляційної інстанції), є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України (в редакції на час розгляду заяви в суді апеляційної інстанції) є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з частиною третьою статті 60 ЦПК України (в редакції на час розгляду заяви в суді апеляційної інстанції) доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (стаття 179 ЦПК України в редакції на час розгляду заяви в суді апеляційної інстанції).

Аналогічні розяснення містяться в пунктах 2, 3, 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) .

Залишаючи заяву ОСОБА_4 про перегляд у звязку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2016 року без задоволення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2016 року у звязку з нововиявеними обставинами відсутні.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції не порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2016 рокузалишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.