Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів Храпка В. Д., Ювшина В. І., Новікова О. М.,

У вересні 2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, мотивуючи вимоги тим, що 21 березня 2007 року ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 8 000 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 31 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 12 423 грн 23 коп., із яких: 3 117 грн 88 коп. - тіло кредиту, 8 237 грн 05 коп. - проценти, 500 грн - штраф (фіксована частина), 567 грн 77 коп. - штраф (процентна складова). Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути вказану суму боргу із відповідача.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживача шляхом визнання договору кредиту нікчемним та зобов'язання вчинити дії. Вказувала, що договір кредиту від 21 березня 2007 року був укладений між нею та банком з порушенням частини першої статті 634 ЦК України, та при його укладенні банком недодержано ряд істотних умов.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2016 року у складі судді Степаненко О. М. позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 березня 2007 року в сумі 12 423 грн 23 коп.; вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заява ОСОБА_4 про пропускпозовної давності не заслуговує на увагу, оскільки останнє зарахування на погашення заборгованості ОСОБА_4 здійснила 25 вересня 2012 року, а з даним позовом банк звернувся 7 вересня 2015 року в межах позовної давності. У зв'язку з порушенням умов кредитного договору виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для визнання нікчемними умов кредитного договору та підстав для їх тлумачення, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_4 в обґрунтування своїх вимог, не доведені.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 6 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині задоволення позову ПАТ КБ "Приватбанк", у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк". В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у спірних правовідносинах перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі почався зі спливом останнього дня місяця дії картки (31 січня 2009 року), а тому позивачем пропущено трирічну позовну давність при зверненні до суду у вересні 2015 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року скасовано рішення апеляційного суду Черкаської області від 6 травня 2016 року у частині вирішення позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, справу в цій частині передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2017 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2016 року в частині позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасовано і у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 25 вересня 2012 року на погашення кредиту банком було зараховано 36 грн., вказаний платіж було здійснено ОСОБА_5 за рахунок реалізації заставного майна, проте, доказів того, що відповідач доручала даній особі погашати заборгованість, банк у передбаченому законом порядку не надав. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що останній платіж ОСОБА_4 здійснила 27 липня 2012 року, а з даним позовом банк звернувся 4 вересня 2015 року, тобто, з пропуском трирічного строку позовної давності.

У касаційній скарзі, поданій 8 грудня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд невірно застосував положення статей 1048, 1054 ЦК України щодо права банку на отримання частини тіла по кредиту, процентів та комісії за весь час користування кредитом, нарахування яких припиняється з дня повернення позики. Таким чином, з посиланням на позицію Верховного Суду України у справі №6-246цс 15 від 2 грудня 2015 року представник банку вказує, що за умовами договору щомісячні платежі нараховуються до моменту погашення кредиту, який боржником не погашено, у зв'язку з чим є всі підстави для стягнення несплачених, але нарахованих сум щомісячних платежів у межах трирічного строку позовної давності.

Предметом касаційного перегляду є рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Встановлено, що 21 березня 2007 року ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 8 000 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Строк дії картки закінчився 31 січня 2009 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК).

6 листопада 2015 року ОСОБА_4 заявила про застосування у справі наслідків пропуску позовної давності.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252- 255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відмовляючи ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позову, апеляційний суд вірно застосував положення статті 257, частини четвертої статті 267 ЦК України, на підставі наданих сторонами доказів, яким дав оцінку у їх сукупності, встановивши, що строк дії картки закінчився 31 січня 2009 року, останній платіж відповідачем здійснено 27 липня 2012 року, з даним позов банк звернувся 4 вересня 2012 року, - дійшов правильного висновку про пропуск банком строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем.

Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного встановлення апеляційним судом дати внесення ОСОБА_4 останнього платежу на погашення кредиту.

Доводи касаційної скарги щодо незастосування судом правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові №6-249цс15 від 2 грудня 2015 року, є безпідставними, оскільки вказаний висновок зроблено у справі з іншими, ніж у даній справі, правовідносинами.

За таких обставин наведені у касаційній скарзі доводи ПАТ КБ "Приватбанк" не спростовують рішення апеляційного суду і не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.