Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

представник відповідача - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 5 грудня 2016 року у складі судді Бойка В. М. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Медяного В. М., Сопруна В. В.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування збитків.

Позовна заява мотивована тим, що 12 жовтня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу вони придбали у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 за 213 690 грн. Згодом їм стало відомо, що придбану ними квартиру шахрайським шляхом було переоформлено з попередніх власників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на відповідачку.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 5 листопада 2013 року ОСОБА_11 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частинами третьою та четвертою статті 190, частиною першою статті 263, частинами другою-четвертою статті 358 КК України. Вироком суду встановлено вину ОСОБА_11 щодо незаконного відчуження спірної квартири, яка належала ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та продаж її ОСОБА_7, яка у подальшому продала квартиру позивачам, які є добросовісними набувачами майна.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року визнано удаваними довіреності від 21 серпня 2009 року, посвідчену від імені ОСОБА_10 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І. та зареєстровану в реєстрі за № 1640, а також посвідчену від імені ОСОБА_9 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І. та зареєстровану у реєстрі за № 1641, визнано нікчемними укладені у серпні 2009 року договори іпотеки часток квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_10 та ОСОБА_13, а також між ОСОБА_9 та ОСОБА_13, визнано договір купівлі-продажу вищевказаної квартири від 8 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_13, який діяв від імені ОСОБА_10, ОСОБА_9, та ОСОБА_7, недійсним, витребувано із чужого незаконного володіння позивачів на користь ОСОБА_10, ОСОБА_9 вищевказану квартиру.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 4 березня 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року щодо визнання удаваними довіреності від 21 серпня 2009 року, посвідчену від імені ОСОБА_10 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І. та зареєстровану у реєстрі за № 1640, а також посвідчену від імені ОСОБА_9 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І. та зареєстровану в реєстрі за № 1641, а також щодо визнання нікчемними укладені у серпні 2009 року договори іпотеки часток спірної квартири, між ОСОБА_10 та ОСОБА_13, а також між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 - скасовано, і у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено, в іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року залишено без змін.

Позивачі вважали, що оскільки у них вилучено спірну квартиру за рішенням суду на користь третіх осіб не з їх вини, а на підставі, що виникла до продажу цієї квартири, то відповідачка, як продавець цього нерухомого майна зобов'язана відшкодувати їм завдані збитки.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили суд стягнути з ОСОБА_7 на їх користь збитки у розмірі 213 690 грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 5 грудня 2016 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 збитки у розмірі 213 690 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі преюдиційного вироку суду та рішення суду у позивачів, як покупців, витребувано спірну квартиру на користь третіх осіб на підставах, що виникли до продажу цього майна, унаслідок чого відповідачка, як продавець квартири має відшкодувати їм, як покупцям завдані збитки, оскільки квартира вибула у них не з їх вини.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_7 відхилена, заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у позивачів виникло право вимоги до відповідачки про відшкодування їм збитків у вигляді вартості придбаної ними квартири, яка в подальшому вибула з їх власності не з їх вини, а саме відповідно до вироку суду та за рішенням суду, унаслідок незаконності та протиправності первісного набуття прав на неї відповідачкою, тобто таке майно вибуло з власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставах, що виникли до продажу їм квартири. Отже, наявні підстави для відшкодування збитків позивачам за рахунок відповідачки, як продавця квартири, у розмірах, понесених ними фактичних витрат.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що сплачені позивачами грошові кошти за спірну квартиру слід стягнути не з неї, а з ОСОБА_13, так як він відчужував квартиру, хоча і за дорученням від її імені та імені ОСОБА_10, ОСОБА_9, оскільки підстави для витребування майна виникли після укладення договору купівлі-продажу квартири, унаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 216 ЦК України щодо недійсності спірного правочину.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, у тому числі є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Суди, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про те, що у позивачів виникло право вимоги до відповідачки про відшкодування їм збитків у вигляді вартості придбаної ними у неї квартири, яка в подальшому вибула з їх власності не з їх вини, а саме за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року (частина третя статті 61 ЦПК України 2004 року), унаслідок незаконності та протиправності первісного набуття прав на неї відповідачкою, що встановлено вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 5 листопада 2013 року. Отже, такі обставини відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України 2004 року доказуванню не підлягають. Аналогічні норми містяться у статті 82 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку про те, що спірна квартира вибула з власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь третіх осіб на підставах, що виникли до продажу їм квартири, унаслідок чого відповідачка, як продавець цього нерухомого майна, має відшкодувати їм, як покупцям, завдані збитки, оскільки придбана ними квартира вибула з їхнього володіння не з їх вини.

Доводи касаційної скарги про те, що сплачені позивачами грошові кошти за спірну квартиру слід стягнути не з неї, а з ОСОБА_13, оскільки підстави для витребування майна виникли після укладення договору купівлі-продажу квартири безпідставні. Вказані доводи ОСОБА_7 спростовуються вищевказаними обставинами та зазначеним преюдиційним вироком суду, яким встановлено незаконність набуття нею права власності на спірне нерухоме майно. У разі, якщо позов власника про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу (пункт 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" (v0005740-14) ). Таким чином, оскільки ОСОБА_7 була продавцем спірної квартири, то саме з неї підлягають стягненню збитки, завдані позивачам вилученням у них квартири.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, залишити без задоволення.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 5 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.