372/511/16-ц Про усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу - 06.02.2018 Прийняття

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року, ухвалене у складі судді Болобана В. Г., та ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2016 року, постановлену у складі суддів Кашперської Т. Ц., Верланова С. М., Яворського М. А.,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися з позовом до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,Щербанівська сільська рада Обухівського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу за рахунок ОСОБА_6 67 металевих стовпчиків та натягнутого між ними металевого дроту, загальна довжина якого становить 67,40 м, встановлених уздовж земель загального користування по АДРЕСА_1.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 належали дві земельні ділянки площею 0,1143 га та 0,0534 га за адресою АДРЕСА_1), а також житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,1143 га. 18 вересня 2015 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1143 га та житловий будинок. До житлового будинку по АДРЕСА_1 існував спільний заїзд шириною 3 м, під'їзд до земельних ділянок позивачів здійснювався вздовж земельної ділянки, яка з 2009 по 2015 роки належала ОСОБА_6 Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року задоволено позов ОСОБА_4, визнано незаконним та скасовано рішення Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області від 18 червня 2009 року щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок загальною площею 0,48 га, визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,23 га та 0,25 га по АДРЕСА_1. Підставою для визнання недійсними державних актів було порушення вимог земельного законодавства при встановленні меж земельних ділянок, затвердженні проекту землеустрою та видачі державних актів. ОСОБА_6 шляхом встановлення металевих стовпчиків та натягнутого між ними металевого дроту загальною довжиною 67,40 м здійснюється самовільне, без належних правовстановлюючих документів, використання земель загального користування, чим ускладнюється прохід та проїзд до земельних ділянок позивачів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року позов ОСОБА_4 і ОСОБА_5 задоволено, зобов'язано відповідача усунути перешкоди у користуванні їх майном, а саме житловим будинком і надвірними спорудами та земельними ділянками площею 0,1143 га та 0,0534 га по АДРЕСА_1, шляхом демонтажу за власний рахунок ОСОБА_6 67 металевих стовпчиків та натягнутого між ними металевого дроту, загальна довжина якого становить 67,40 м, встановлених уздовж земель загального користування по АДРЕСА_1

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач продовжує використовувати земельні ділянки в межах, встановлених скасованими державними актами на право власності на земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області, без документів, що підтверджують право власності на них, чим обмежує та порушує визначені законом права позивачів на користування належними їм житловим будинком та земельними ділянками.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на його відповідність вимогам закону.

У касаційній скарзі, поданій 24 жовтня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, заявник просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема, заявник посилається на порушення Обухівським районним судом Київської області норм процесуального права при ухваленні рішення від 9 грудня 2014 року, на яке посилаються позивачі як на підставу своїх вимог, оскільки на момент його прийняттяуже існувало судове рішення, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет, а саме рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 квітня 2008 року у справі № 2-399/2008.

Вказує на те, що вона не позбавлена права користуватись оспорюваними земельними ділянками та отримати їх в приватну власність, оскільки рішенням Обухівського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року було скасовано рішення Щербанівської сільської ради лише про затвердження технічної документації із землеустрою.

Крім того заявник зазначає, що вона не була повідомлена належним чином про розгляд даної справи судом першої інстанції, у зв'язку з чим рішення у справі прийнято у її відсутність.

Позивачі надіслали на адресу суду письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, у яких просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заперечення мотивовано тим, що до земельної ділянки та житлового будинку, які на час звернення до суду належать ОСОБА_5, та до земельної ділянки ОСОБА_4 існував спільний заїзд шириною 3 м вздовж земельної ділянки, яка з 2009 року до 2015 року на праві власності належала відповідачу. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року визнано незаконним та скасовано рішення Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у приватну власність відповідачу земельних ділянок загальною площею 0,48 га; визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,23 га та 0,25 га, розташовані по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області, видані відповідачеві. Підставою для визнання недійсними вказаних державних актів на право власності на земельні ділянки було порушення вимог земельного законодавства України при встановлені меж земельних ділянок, затвердженні проекту землеустрою та видачі державних актів. Отже, продовжуючи користуватись земельними ділянками в межах скасованих державних актів на право власності на землю, відповідач чинить перешкоди позивачам у користуванні належним їх майном.

Касаційне провадження відкрито ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2016 року.

Судовий розгляд призначено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року.

Відповідно до пункту шостого розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріли цивільної справи і перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволенні, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 виданим 14 травня 1998 року, та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_4 на праві власності належали дві земельні ділянки площею 0,1143 га та 0,0534 га, розташовані по АДРЕСА_1

На земельній ділянці площею 0,1143 га розташований житловий будинок, який належав ОСОБА_4 на праві приватної власності, зареєстрований Обухівським бюро технічної інвентаризації 22 лютого 1997 року.

18 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1143 га, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2. Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 1131.

Того ж дня між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку (розмір житлової площі 13,7 кв м, розмір загальної площі 64,3 кв м), що знаходиться по АДРЕСА_1, Обухівського району Київської області. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1143 га, кадастровий номер НОМЕР_2. Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 1129.

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу у ОСОБА_5 виникло право власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Власником земельної ділянки площею 0,0534 га, кадастровий номер НОМЕР_3, по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області продовжує залишатися ОСОБА_4

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 8 травня 2015 року право власності ОСОБА_6 на земельні ділянки площею 0,23 га з кадастровим номером НОМЕР_5 та площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_4, розташовані по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області, скасоване на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року.

Зазначеним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Щербанівської сільської ради про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та державних актів на право власності на земельні ділянки, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 лютого 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року, позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області 22 сесії 5 скликання від 18 червня 2009 року щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок загальною площею 0,48 га; визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,23 га з кадастровим номером НОМЕР_5 та площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_4, розташовані по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області. Судом встановлено, що при виготовленні державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_6 до меж її земельних ділянок увійшли частини споруд, які розташовані на території садиби ОСОБА_4, а саме частина житлового будинку та гаражу, побудовані у 1987 році.

З акта обстеження, складеного 19 вересня 2015 року земельною комісією з виїздом на місце, судами встановлено, що ОСОБА_6 продовжує використовувати земельні ділянки в межах скасованих державних актів на право власності на землю (площею 0,23 га з кадастровим номером НОМЕР_5 та площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_4, які розташовані по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області) без документів, що підтверджують право власності на земельні ділянки.

Земельна комісія Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області у вказаному акті: 1) встановила факт здійснення самовільного, без належних правовстановлюючих документів, використання земель загального користування ОСОБА_6 та перекриття нею проходу і проїзду до земельної ділянки ОСОБА_4 (а на даний час перекриття ОСОБА_6 проходу і проїзду також і до земельної ділянки ОСОБА_5); 2) рекомендувала ОСОБА_6 усунути перешкоди у використанні земель загального користування шляхом демонтажу 67 металевих стовпчиків та натягнутого між ними металевого дроту, які тягнуться уздовж земель загального користування на відстань 67 метрів 40 сантиметрів, та знаходяться на території проходу і проїзду до земельної ділянки ОСОБА_4 (а на даний час також знаходяться на території проходу і проїзду до земельної ділянки ОСОБА_5).

Судами досліджено лист відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Обухівської райдержадміністрації від № 20-КВ від 29 лютого 2009 року, з якого встановлено, що між земельними ділянками по АДРЕСА_1 існував проїзд, який тривалий час забезпечував доступ до земельної ділянки позивачів. Заїзд до будинку АДРЕСА_1 яка є комунальною власністю сільської ради.

З листа начальника відділу містобудування та архітектури Обухівської райдержадміністрації № 42 від 12 серпня 2010 року судами встановлено, що існує спільний проїзд до житлового будинку № АДРЕСА_1, який використовується з давнього часу. Відповідно ДБН 360-92 ** до існуючого садового будинку № 21 обов'язково повинен бути заїзд з метою обслуговування, експлуатації та пожежної безпеки. Проїзд до будинку № 21 можливий тільки через існуючий заїзд.

Крім того,згідно з актом № А 57/194 від 24 квітня 2014 року старшим державним інспектором сільського господарства в Київській області проведено перевірку можливого самовільного зайняття ОСОБА_6 земель загального користування по АДРЕСА_1 якою встановлено, що ширина земель загального користування, що забезпечують доступ до земельних ділянок ОСОБА_4 і ОСОБА_5, становить 1 метр та обмежені з одного боку крутим схилом, а з іншого боку - межею земельної ділянки, яку займає ОСОБА_6

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - цебудь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої та частини третьої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 самовільно зайняла та використовує землі загального користування уздовж АДРЕСА_1 та продовжує самовільно займати та використовувати земельні ділянки в межах скасованих державних актів на право власності на землю без наявності документів, що підтверджують її права на такі земельні ділянки.

Суд касаційної інстанції відхиляє посилання заявника на порушення Обухівським районним судом Київської області норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення від 9 грудня 2014 року, на яке посилаються позивачі як на підставу своїх вимог, оскільки дане рішення суду набрало законної сили та не є предметом перегляду в межах цього судового розгляду.

Твердження заявника щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права в частині неповідомлення її про час і місце розгляду справи та ухвалення рішення у її відсутності помилкове. Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_6 була обізнана щодо розгляду справи, подавала відповідні заяви та заперечення, у судових засіданнях була присутня її представник, а відтак заявник мала можливість особисто брати участь в судових засіданнях та користуватися наданими їй законом правами сторони як особисто, так і через уповноваженого представника.