520/3956/13-ц Про визнання права на спадщину за законом - 01.02.2018 Прийняття

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права на спадщину за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба -

ОСОБА_7 Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_9, 1/2 частину квартири АДРЕСА_10, 1/2 частину автомобіля марки "Шкода", державний номер НОМЕР_2, 2002р.випуску. Все нерухоме та рухоме майно було зареєстровано на ім'я діда - ОСОБА_4 Зазначила, що долі баби та діда є рівними, кожному з них належало по 1/2 частині.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є її чоловік - ОСОБА_4, діти: ОСОБА_8 (батько позивача) та ОСОБА_9 (тітка позивача).

ОСОБА_4 відмовився від спадщини, що відкрилася після смерті дружини на користь сина, ОСОБА_8

ОСОБА_3 відмовилася від спадщини після смерті матері на користь брата, ОСОБА_8

ОСОБА_8, після смерті своєї матері, звернувся до Третьої державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте не отримав правовстановлюючі документи на спадщину оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 помер.

Після смерті батька, ОСОБА_8, позивач, як спадкоємець першої черги, у передбачений законом строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Інші спадкоємці першої черги - батько спадкодавця, ОСОБА_4, та дружина спадкодавця, ОСОБА_6, відмовилися від спадщини після смерті ОСОБА_8 на користь позивача шляхом подачі заяв до нотаріальної контори.

На підставі договору дарування від 5 грудня 2011 року ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_5 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 у

м. Одесі. Крім того, на підставі договору дарування від 5 грудня 2011 року

ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_11

Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_2 просила: визнати, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_4, а саме, квартира АДРЕСА_2, квартира

АДРЕСА_6, автомобіль марки "Шкода", державний номер 6307ОК, 2002 року випуску в рівних частках, по 1/2 належить кожному з подружжя, ОСОБА_4 та ОСОБА_7; визнати недійсним договір дарування від 5 грудня 2011 року квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнати недійсним договір дарування від 5 грудня 2011 року квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; визнати за

ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_12, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_13 1/2 частину автомобіля марки "Шкода", державний номер НОМЕР_2, 2002 року випуску.

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_2 з зустрічним позовом

про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною, визнання права власності на спадкове майно.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що вона шляхом подачі заяви до нотаріальної контори після смерті матері відмовилася від прийняття спадкового майна, а саме, від будинку і земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_15, від решти спадкового майна не відмовлялася, наслідки складання такої заяви їй нотаріусом не були роз'яснені.

Посилаючись на те, що заява про відмову від спадщини, що залишилася після смерті матері, була написана нею помилково, просила задовольнити її зустрічний позов та визнати недійсною заяву ОСОБА_3 від 25 січня 2011 року до нотаріальної контори про відмову від прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері, ОСОБА_7, а також просила визнати за нею право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_14 та земельну ділянку за вказаною адресою.

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з зустрічним позовом про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною, визнання права власності на спадкове майно.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що він шляхом подачі заяви до нотаріальної контори після смерті матері відмовився від прийняття спадкового майна, а саме, від будинку і земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_15, від решти спадкового майна не відмовлявся, наслідки складання такої заяви їй не були роз'яснені нотаріусом. Зазначав, що заява про відмову від спадщини після смерті сина також написана ним помилково, він не розумів наслідків подачі такої заяви, більш того, нотаріусом йому не були роз'яснені також наслідки подачі такої заяви.

Уточнивши зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 просив визнати недійсною його заяву від 25 січня 2011 року про відмову від прийняття спадщини, що залишилася після смерті дружини, ОСОБА_7; визнати, що житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_15, є спільним сумісним майном ОСОБА_7 та його з рівними частками; визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки за вказаною адресою, визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_7 право власності на 1/6 частину вказаного житлового будинку і земельної ділянки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси у складі судді Петренка В. С.

від 24 березня 2016 року визнано, що розмір часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_16 у м. Одесі та автомобіль марки "Шкода" державний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску є рівними, 1/2 частина належала ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а інша 1/2 частина - ОСОБА_4; визнано недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_17 укладений 5 грудня 2011 року між

ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнано недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_6, укладений 5 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_7 у

м. Одесі, загальною площею 75,7 кв. м., житловою - 56,3 кв.м; визнано за

ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6, загальною площею 49,4 кв.м, житловою 20,2 кв.м; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 автомобіля марки "Шкода" державний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску. В решті позовних вимог

ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 частково та відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що намомент відчуження квартир

ОСОБА_4 не був власником квартир та не мав права їх відчужувати. При цьому, відмовляючись від спадщини після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посилалися на те, що вони помилялися щодо природи правочину та своїх прав, проте доказів на обґрунтування вказаних обставин не надали.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2016 року рішення Київського районного суду м. Одеси у складі судді Петренка В. С.

від 24 березня 2016 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано, що спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_7, ОСОБА_4, є квартира АДРЕСА_2, квартира АДРЕСА_6, автомобіль марки "Шкода", державний номер НОМЕР_2, 2002 року випуску, частки подружжя у спільному сумісному майні подружжя є рівними, по 1/2 частині належить кожному з подружжя. Визнано за ОСОБА_4 право особистої власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_7 у

м. Одесі, на 1/2 частку квартири АДРЕСА_6, 1/2 частку автомобіля марки "Шкода" державний номер НОМЕР_2, 2002 року випуску. Визнано недійсною заяву ОСОБА_3 до Третьої одеської державної нотаріальної контори від 25 січня 2011 року про відмову від прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано недійсною заяву ОСОБА_4 до Третьої одеської державної нотаріальної контори від 25 січня 2011 року про відмову від прийняття спадщини після смерті дружини, ОСОБА_7. Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом право власності на 1/6 частку квартири по вул. АДРЕСА_18 у м. Одесі після смерті дружини, ОСОБА_7 Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_10 після смерті дружини, ОСОБА_7 Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом право власності на 1/6 частку автомобіля марки "Шкода", державний номер НОМЕР_2 2002 року випуску, після смерті дружини, ОСОБА_7 Визнано недійсною заяву ОСОБА_4 до Третьої одеської державної нотаріальної контори від 10 листопада 2011 року про відмову від прийняття спадщини після смерті сина, ОСОБА_8, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_5. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,099 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_21, після смерті сина, ОСОБА_8 Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку квартири АДРЕСА_19 після смерті сина, ОСОБА_8 Визнано частково недійсним в 1/6 частині договір дарування квартири АДРЕСА_20, укладений 5 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Визнано частково недійсним в 1/6 частині договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 5 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 2/18 (1/9) частки квартири АДРЕСА_6 після смерті батька, ОСОБА_8 Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 2/18 (1/9) частки квартири АДРЕСА_2 після смерті батька, ОСОБА_8 Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 2/18 (1/9) частки автомобіля марки "Шкода" державний номер НОМЕР_2 2002 року випуску.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_11, відмовляючись від спадщини, діяли під впливом помилки, тому їх вимоги про визнання недійними їх відмов від прийняття спадщини є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

28 листопада 2016 року ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційний суд не встановив належним чином обставин справи та не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження помилки з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_11 під час відмови від спадщини. Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на пропуск строку позовної давності за зустрічними позовами, про застосування якого заявляла ОСОБА_2

28 березня 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

3 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судом установлено, що 10 січня 1961 року між ОСОБА_4 та

ОСОБА_7 було укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_8, та ІНФОРМАЦІЯ_4 року народилася дочка - ОСОБА_12, після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3.

28 квітня 1990 року ОСОБА_8 уклав шлюб з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дочка - ОСОБА_2

1 листопада 2002 року Управлінням з питань розподілу та реалізації житла виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_7 у

м. Одесі, на праві приватної власності, яка в цілому складається з трьох кімнат.

Згідно довідки ЖБК "Центральний-14" у квартирі АДРЕСА_12, яка є кооперативною, постійно проживають та прописані: ОСОБА_4 - основний квартиронаймач, його син - ОСОБА_8, його дочка - ОСОБА_3 та онука - ОСОБА_5

Також встановлено, що квартира АДРЕСА_7 у

м. Одесі була отримана ОСОБА_4 у власність не в порядку приватизації, а внаслідок виплати пайового внеску під час перебування у шлюбі з ОСОБА_7, що вказана квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_18, тому розмір часток у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_22 є рівним.

ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 11 серпня 2007 року, належить автомобіль марки "SKODA", 2002року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7

18 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_8. у м. Одесі. Свідоцтво видане на підставі договору № 1/01 про інвестування будівництва об'єктів житлового будівництва у м. Одесі від 6 січня 2006 року, додаткової угоди № 2 від 1 липня 2008 року, угоди про відступлення прав та обов'язків від 23 вересня 2009 року, додаткової угоди № 4/51

від 5 жовтня 2009 року, акту прийому - передачі квартири від 19 березня

Після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_23, та на 1/2 частину автомобілю марки "SKODA" модель "FABIA", 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є її чоловік - ОСОБА_4, дочка - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_8, який в межах встановленого законом шестимісячного строку звернувся до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявами про відмову від спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_7, на користь ОСОБА_8

Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_8 отримати не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 помер.

Після смерті ОСОБА_8 спадкоємцями першої черги за законом є батько померлого - ОСОБА_4, дружина померлого - ОСОБА_6 та дочка померлого - ОСОБА_2, яка в межах встановленого законом шестимісячного строку звернувся до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулися до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявами про відмову від спадщини, що залишилася після смерті

ОСОБА_8, на користь ОСОБА_2

26 листопада 2012 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 на ім'я ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_8, померлого

ІНФОРМАЦІЯ_5, на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_24.

5 грудня 2011 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_12 та квартиру АДРЕСА_6, згідно договорів дарування, які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14

Відповідно до частин першої, п'ятої та шостої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Звертаючись із зустрічними позовними вимогами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посилалися на те, що при складанні правочину про відмову від прийняття спадщини, вони помилились щодо обставин, які мають істотне значення, щодо природи правочину та своїх прав, а також неправильно розуміли умови даного правочину оскільки вважали, що відмова від спадщини стосується не лише будинку № 37 по вул. Чапаєва у с. Нерубайське Біляївського району Одеської області.

Проте вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції вимоги статей 1270, 1273 ЦК України не врахував, не надав оцінку тому, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 державним нотаріусом роз'яснено, що заява про відмову від прийняття спадщини за законом є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку встановленого для її прийняття. При цьому не перевірив чи відкликали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свої заяви протягом строку, встановленого для їх прийняття.

Крім того, апеляційний суд не навів мотивів визнання заяв про відмову від прийняття спадщини недійсними, у чому полягала помилка ОСОБА_15 та ОСОБА_4 при підписанні вказаних заяв та ухвалив рішення про задоволення зустрічних позовних вимог на припущеннях, що заборонено нормами ЦПК України (1618-15) .

Визнаючи зазначені угоди недійсними, апеляційний суд не навів мотивів порушень при цьому прав позивачки за первісним позовом, при їх укладенні.

Отже, висновки апеляційного суду про часткове задоволення первісного та зустрічних позовів є передчасними.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.