Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Балюка М.І., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) "Кіровоградрибгосп", третя особа ОСОБА_4, про відшкодування майнової та моральної шкоди,

У лютому 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 листопада 2006 року з вини водія ОСОБА_5, який керував належним відповідачу автомобілем ЗІЛ-431410 і порушив Правила дорожнього руху, мало місце зіткнення автомобіля ЗІЛ-431410 з належним їй автомобілем "Mitsubishi Outlеnder", внаслідок чого її автомобіль було пошкоджено, а їй завдано майнової та моральної шкоди.

Позивачка просила стягнути з відповідача 13 033 грн. 84 коп. на відшкодування майнової шкоди, 10 000 грн. за заподіяну моральну шкоду та судові витрати.

Рішенням Кіровоградського районного суду від 30 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 березня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 22 листопада 2006 року на вул. Жовтневої революції в місті Кіровограді відбулось зіткнення автомобіля ЗІЛ-431410, який належить ВАТ "Кіровоградрибгосп" і яким керував ОСОБА_5, з автомобілем "Mitsubishi Outlender", яким керувала ОСОБА_3 В результаті зіткнення обидва автомобіля одержали механічні пошкодження. Співробітником ДАІ було складено протокол про адміністративне порушення відносно водія ОСОБА_5 Постановою судді Кіровоградського районного суду від 24 січня 2007 року провадження у справі про адміністративне порушення відносно ОСОБА_5 закрито у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що вина водіїв є взаємною. Одночасно суд зазначив у рішенні, що в судовому засіданні не доведено, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_5 та не встановлено хто із водіїв не дотримався безпечного інтервалу.

Поте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи спір, суд наведені вимоги закону не врахував, безпідставно не узяв до уваги схему дорожньо-транспортної пригоди, яка складена зі слів обох сторін, не дослідив постанову суду від 24 січня 2007 року про звільнення ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності у зв’язку із закінченням встановленого статтею 38 КпАП строку.

Судом також не враховано, що згідно частини третьої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог статті 303 ЦПК України належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення закону і залишив рішення без змін.

За таких обставин колегія суддів визнає, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Кіровоградського районного суду від 30 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 березня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.