Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" (далі – ВАТ "КБ "Промекономбанк"), ОСОБА_8, філії "Донецьких аукціонних центрів" державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів", відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька про визнання прилюдних торгів недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з вищезазначеним позовом.

Зазначали, що відповідно до договору міни від 28 травня 1996 року та рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 9 червня 2004 року кожному з них належить по ? частині квартири АДРЕСА_1. У середині липня 2007 року їм стало відомо, що їхня квартира продана на прилюдних торгах, які були проведені філією "Донецьких аукціонних центрів" державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів". На торги квартира була виставлена відділом державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька в інтересах ВАТ "КБ "Промекономбанк", з яким ОСОБА_6 11 травня 2006 року уклав кредитний договір, кредитну заборгованість за яким повністю сплатив 15 червня 2007 року.

Посилаючись на те, що під час проведення прилюдних торгів були порушені вимоги законодавства, оскільки при продажу спірної квартири не враховано, що ? її частина належить на праві власності ОСОБА_7, яка не мала ніякої кредитної заборгованості, згоди на передачу спільного майна в іпотеку не давала, ні ОСОБА_6 ні ВАТ "КБ "Промекономбанк" не були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення торгів і початкову ціну квартири, крім того, на час проведення торгів ОСОБА_6 були повністю виконані зобов’язання за кредитним договором, позивачі просили позов задовольнити.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 24 квітня 2008 року позов задоволено частково: визнано недійсними прилюдні торги з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 - свідоцтво про право власності на зазначену квартиру, видане 12 червня 2007 року на ім’я ОСОБА_8

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2008 року зазначене рішення суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що під час проведення прилюдних торгів не було допущено порушень вимог законодавства, виконавча служба та спеціалізована організація виконували виконавчий напис нотаріуса, вчинений на підставі договору іпотеки, у межах своїх повноважень. Крім того, законом не передбачено право боржника на звернення до суду з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного та всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) ; Інструкцією про проведення виконавчих дій (z0865-99) , затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року; Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) (далі – Положення про проведення торгів).

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в ч. 5 ст. 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах та комісійних засадах. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 1270 (1270-99-п) , погодженою з Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України, Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України, було створено спеціалізоване державне підприємство "Укрспец’юст", основним завданням якого є забезпечення зберігання та реалізація вилученого державними виконавцями майна. Згідно з указаною постановою, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) , п. 2 зазначеного наказу, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) , на виконання ст. ст. 61, 66 Закону України "Про виконавче провадження" реалізацію арештованого нерухомого майна покладено на спеціалізоване державне підприємство "Укрспец’юст" Міністерства юстиції України.

Апеляційний суд належним чином не з’ясував, чому державним виконавцем не дотримано зазначених вимог закону.

Відхиляючи доводи позивачів щодо порушення процедури проведення прилюдних торгів, які вплинули на їх результат, суд послався на те, що такі доводи є безпідставними.

Разом з тим у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України апеляційний суд не спростував доводів ОСОБА_6 про те, що його не було повідомлено про оцінку майна – спірної квартири, що є обов’язком державного виконавця відповідно до п. 5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій (z0865-99) , і про проведення прилюдних торгів (дата, час, місце, стартова ціна реалізації майна), що передбачено п. 3.11 Положення про проведення торгів (z0745-99) .

Отже, суд не дав оцінки тому, що прилюдні торги проведено без відома боржника – позивача, що є порушенням його прав у виконавчому провадженні.

Крім того, ОСОБА_6 зазначав, що на час проведення прилюдних торгів він повністю виконав свої зобов’язання перед банком, сплативши кредиторську заборгованість, у зв’язку із чим кошти, отримані від реалізації квартири, були повернуті банком на рахунок державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_7 зазначала, що за результатами проведення прилюдних торгів її незаконно було позбавлено права власності на ? частину спірної квартири, про наявність у неї такого права вона своєчасно, до проведення торгів, повідомила виконавчу службу, проте виконавча служба належним чином на таке повідомлення не відреагувала.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув; доводів позивачів належним чином не перевірив; не з’ясував, чи було дотримано порядок проведення прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 у місті Донецьку; взагалі належним чином не вмотивував та не обґрунтував прийнятого ним рішення.

Разом з тим не може залишатися в силі й рішення суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд першої інстанції на зазначені вимоги цивільного процесуального законодавства уваги не звернув, не визначився з тим, які саме вимоги і з яких підстав заявляли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при зверненні до суду із позовом, і ухвалив рішення, яким визнав недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 у місті Донецьку, видане 12 червня 2007 року на ім’я ОСОБА_8, вийшовши за межі позовних вимог, заявлених позивачами у суді першої інстанції.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 квітня 2008 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає