333/2474/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 24.04.2019 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В.,

Онищенко Е. А.,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 20 лютого 2008 року між

Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16-502-028И, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 292 000,00 грн, строком до 20 лютого 2028 року зі сплатою 17 процентів річних за користування кредитом.

Відповідно до пункту 3.3. кредитного договору, сторони узгодили, що позичальник у термін з 01 по 10 число кожного місяця зобов'язується здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 1 216,67 грн, відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 20 лютого 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 16-501-028И/1, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 16-502-028И від 20 лютого 2008 року.

Того ж дня, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 16-501-028И/2, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 16-502-028И від

20 лютого 2008 року

У зв'язку з простроченням виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, 09 лютого 2015 року на адресу позичальника та поручителів було направлено вимоги №б/н про дострокове повернення кредиту та сплати процентів у тридцятиденний строк, у зв`язку з чим банк набув право на стягнення у повному обсязі заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на наведене, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 16-502-028Ивід 20 лютого 2008 року, яка станом на 09 лютого 2015 року, становить 312 528,35 грн, з яких: 180 620,24 грн заборгованість за кредитом; 13 383,37 грн прострочена заборгованість за кредитом, 3 763,35 грн нараховані відсотки, 30 429,68 грн нараховані відсотки на прострочену заборгованість, 76 331,71 грн пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 11 березня 2014 року по

19 січня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від

27 квітня 2016 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"заборгованість за договором № 16-502-028И від 20 лютого 2008 року у розмірі 312 528,35 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач прострочив сплату щомісячних платежів за кредитним договором, що призвело до виникнення у нього заборгованості, яка станом на 09 лютого 2015 року, становить

312 528,35 грн, а тому позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення зазначеної суми заборгованості підлягають задоволенню.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016 року залишено без задоволення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у солідарному порядку відповідальності боржника та кожного з поручителів окремо, на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за договором № 16-502-028И від

20 лютого 2008 року у розмірі: заборгованість по тілу кредиту - 200 786,94 грн, заборгованість по процентам за користування кредитними коштами -

34 193,03 грн та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у розмірі 56 247,30 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд покладався на висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 611/612-17 від 16 березня 2018 року, відповідно до якого, за умови, що усі записи у наданих на дослідження регістрах аналітичного обліку (виписках по рахункам), дійсно підтверджені санкціонованими первинними документами, розмір заборгованості позичальника за кредитним договором № 16-502-028И від

20 лютого 2008 рокустаном на 09 лютого 2015 року становить 200 786,94 грн (строкова заборгованість 187 403,57 грн, прострочена заборгованість

13 383,37 грн за кредитом), 34 757,56 грн заборгованість по відсоткам,

56 247,30 грн пеня за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань. Зважаючи на встановлений експертом розмір заборгованості позичальника за кредитним договором № 16-502-028Ивід 20 лютого 2008 року, суд апеляційної інстанціївважав наявними правові підстави для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та кожного з поручителів, у загальному розмірі 291 224,24 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року та залишити в силі заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня

2016 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" обгрунтована посиланнями на те, що апеляційний суд невірно визначив розмір заборгованості позичальника за кредитним договором. Зокрема, за наслідками проведеної судової експертизи підтверджено правомірність вимог банку про стягнення з відповідачів заборгованості по тілу кредиту у сумі 202 003,61 грн, що складається зі строкової заборгованості - 187 403,57 грн та простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 14 600,04 грн, а також нарахованої пені, яка, як визначено у експертному дослідженні у межах річного строку позовної давності за період з 09 лютого 2014 року по 09 лютого 2015 року складає 78 706,41 грн, що дорівнює сумі нарахованої пені по тілу кредиту (24 430,73 грн) та пені за несвоєчасну сплату відсотків (56 247,30 грн), та навіть перевищує розмір пені, визначеної у позові - 76 331,71 грн. Суд першої інстанції належно перевірив та оцінив зібрані у справі докази, що підтверджують законність та обгрунтованість вимог банку, а тому апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.

Також у червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обгрунтована посиланнями на те, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджувати розмір заборгованості позичальника за кредитним договором, у той час як, згідно вимог діючого законодавства розрахунок заборгованості, наданий банком, не є первинним бухгалтерським документом або регістром бухгалтерського обліку, а тому не може вважатися допустимим доказом наявності кредитної заборгованості.

Оскільки відповідачі не отримували вимог щодо дострокового повернення кредитних ресурсів та інших сум, у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не виникло право вимоги повернення кредитних коштів у розмірі 188 620,24 грн, строк сплати яких станом на 09 лютого 2015 року не настав.

З урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України, ОСОБА_1 посилався на необгрунтованість заявлення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, порука яких припинилася зі спливом шестимісячного строку після виникнення простроченого обов`язку позичальника зі сплати боргу та інших сум, перебіг якого розпочався з 11 березня 2014 року.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просило відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 посилаючись на те, що кредитор позичальника пред'явив вимоги до поручителів у формі позовної заяви, протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Неотримання відповідачами направлених банком вимог про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, не спростовує обгрунтованості зміни позивачем строку виконання основного зобов`язання.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 лютого 2008 року між

ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16-502-028И, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 292 000,00 грн, строком до 20 лютого 2028 року зі сплатою 17 процентів річних за користування кредитом.

Відповідно до пункту 3.2. кредитного договору, позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 20 лютого 2028 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов'язується щомісяця, у термін з 01 по

10 число кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 1 216,67 грн, згідно графіка, що є додатком № 1 до цього договору.

20 лютого 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 16-501-028И/1, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 16-502-028И від 20 лютого 2008 року.

Того ж дня, між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3 укладено договір поруки

№ 16-501-028И/2, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 16-502-028И від 20 лютого 2008 року.

Згідно пункту 3.4. кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору, зокрема у випадку порушення позичальником у період дії цього договору будь-яких його умов, у тому числі несвоєчасного або не у повному обсязі здійснення зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або сплати процентів і комісійної винагороди.

Відповідно до наданого ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" розрахунку, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 16-502-028Ивід

20 лютого 2008 року станом на 09 лютого 2015 року становить 312 528,35 грн, з яких: 180 620,24 грн заборгованість за кредитом; 13 383,37 грн прострочена заборгованість за кредитом, 3 763,35 грн нараховані відсотки, 30 429,68 грн нараховані відсотки на прострочену заборгованість, 76 331,71 грн пеня за несвоєчасне погашення кредиту, нарахована за період з 11 березня 2014 року по 19 січня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2017 року за клопотанням ОСОБА_1 у справі призначено судово-економічну експертизу. Висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 611/612-17 від 16 березня 2018 року надано наступні відповіді на поставлені судом питання:

1. Встановлено (розраховано), що за умови, що усі записи у наданих на дослідженнях регістрах аналітичного обліку (випискам по рахункам), дійсно підтверджені санкціонованими первинними документами, розбіжність результатів експертного дослідження, з даними, визначеному у розрахунку заборгованості становить "+" 2 374,75 грн. Станом на 09 лютого 2015 року строкова заборгованість за тілом кредиту складає 188 620,24 грн; прострочена заборгованість по тілу кредиту - 13 383,37 грн; нарахована пеня на прострочену заборгованість по тілу кредиту за період з 20 лютого 2008 року по 09 лютого 2015 року - 33 762,59 грн, у тому числі: за період з 20 лютого 2008 року по

08 лютого 2014 року - 9 331,86 грн, за період з 09 лютого 2014 року по 09 лютого 2015 року - 24 430,73 грн; загальна заборгованість по нарахованим відсоткам у сумі 34 193,05 грн, у тому числі: строкова заборгованість - 30 429,70 грн, строк сплати якої вже настав - 3 763,35 грн; нарахована пеня за несвоєчасну сплату нарахованих прострочених відсотків у сумі 78 337,72 грн, у тому числі: за період з 20 лютого 2008 року по 08 лютого 2014 року - 24 062,04 грн, за період з

09 лютого 2014 року по 09 лютого 2015 року - 54 275,68 грн.

2. Встановлено (розраховано), що за умови, що усі записи у наданих на дослідженнях регістрах аналітичного обліку (випискам по рахункам), дійсно підтверджені санкціонованими первинними документами, станом на 09 лютого 2015 року:

- нарахована пеня на прострочену заборгованість по тілу кредиту за період з 20 лютого 2008 року по 09 лютого 2015 року становить 33 762,59 грн, у тому числі: за період з 20 лютого 2008 року по 08 лютого 2014 року -

- нарахована пеня за несвоєчасну сплату нарахованих прострочених відсотків у сумі 78 337,72 грн, у тому числі: за період з 20 лютого 2008 року по

08 лютого 2014 року - 24 062,04 грн, за період з 09 лютого 2014 року по

09 лютого 2015 року - 54 275,68 грн.

3. Встановлено (розраховано), що за умови, що усі записи у наданих на дослідженнях регістрах аналітичного обліку (випискам по рахункам), дійсно підтверджені санкціонованими первинними документами, станом на 15 лютого 2015 року, строкова заборгованість за тілом кредиту становить 187 403,57 грн, прострочена заборгованість по тілу кредиту станом на 09 лютого 2015 року - 14 600,04 грн; нарахована пеня на прострочену заборгованість по тілу кредиту за період з 20 лютого 2008 року по 15 лютого 2015 року - 34 626,43 грн, у тому числі: за період з 20 лютого 2008 року по 14 лютого 2014 року - 9 331,86 грн, за період з 15 лютого 2014 року по 15 лютого 2015 року - 25 294,57 грн; загальна заборгованість по нарахованим відсоткам у сумі 34 757,56 грн, у тому числі: строкова заборгованість - 33 346,30 грн, строк сплати якої вже настав - 1 411,26 грн; нарахована пеня за несвоєчасну сплату нарахованих прострочених відсотків у сумі 80 309,34 грн, у тому числі: за період з 20 лютого 2008 року по

14 лютого 2014 року - 24 062,04 грн, за період з 15 лютого 2014 року по

15 лютого 2015 року - 56 247,30 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скаргиУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Твердження ОСОБА_1 щодо відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження розміру кредитної заборгованості позичальника, з посиланням на те, що такими можуть бути лише первинні документи, є неспроможними, враховуючи, що ПАТ КБ "Фінанси та Кредит" на підтвердження заборгованості за кредитним договором № 16-502-028Ивід

20 лютого 2008 року надано, виписки по особовому рахунку боржника за період з 20 лютого 2008 року по 11 січня 2016 року, які відповідно до положень статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України"та пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (z0559-03) , чинного на дату розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, є первинними документами.

Приймаючи до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 611/612-17 від 16 березня 2018 року, апеляційний суд виходив з того, що відсутність підтвердження або спростування у висновку операцій погашення ОСОБА_4 кредиту, не може свідчити про необгрунтованість вимог банку за наявності у справі інших письмових доказів на підтвердженнязаборгованості позичальника за кредитним договором.

Разом з тим, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не перевірили чи виник у відповідачів, передбачений частиноюдругою статті 1050 ЦК України, та пунктом 3.4. кредитного договору обов'язок щодо дострокового повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ними, та інших, визначених умовами договору платежів, зважаючи на те, що відповідно до пункту 3.4. кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення заборгованості протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів, направленої йому по телеграфу, рекомендованим листом з повідомленням або шляхом наручної доставки за адресою позичальника вказаною у договорі. Тобто право позивача пред`явити до відповідачів позов про стягнення загальної суми заборгованості за кредитним договором № 16-502-028Ивід 20 лютого 2008 року обумовлено дотриманням процедури направлення банком вимог про дострокове повернення усієї суми кредиту.

За змістом частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

За умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався повернути суму кредиту з відповідними процентами за користування кредитними коштами до

20 лютого 2028 року, сплачуючи її щомісячними платежами, відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

Сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення періодичних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості починається обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов`язань за кредитом.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі

№ 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16.

Правильне застосування частини четвертої статті 559 ЦК України було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) та у справі № 202/4494/16-ц, за наслідками розгляду яких Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня

2018 року та у постанові від 31 жовтня 2018 року виклала правовий висновок про відсутність підстав для відступлення від сталої практики Верховного Суду України й Верховного Суду та вказала, що з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором, повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" шляхом солідарного стягнення заборгованості за договором з позичальника та кожного з поручителів, апеляційний суд не встановив строк дії поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не надав оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо припинення поруки до окремих щомісячних платежів за кредитним договором, починаючи з моменту виникнення у позичальника простроченої заборгованості.

Переконливими є також доводи касаційної скарги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про те, що за результатами розгляду справи, апеляційним судом було безпідставно зменшено стягнуту з відповідачів суму заборгованості по тілу кредиту та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 16-502-028И від 20 лютого 2008 року, незважаючи на те, що розмір зазначених складових кредитної заборгованості підтверджено висновком судово-економічної експертизи.

Так, згідно розрахунків судового експерта, як станом на 09 лютого 2015 року, так і станом на 15 лютого 2015 року, розмір заборгованості позичальника по тілу кредиту становить 202 003,61 грн та дорівнює сумі строкової та простроченої заборгованості на зазначені дати, а розмір пені у межах спеціального строку позовної давності, як загальна сума її нарахувань на прострочену заборгованість по тілу кредиту та за несвоєчасну сплату нарахованих прострочених відсотків, як станом на 09 лютого 2015 року, так і станом на 15 лютого 2015 року, навіть перевищує розмір заявлених банком вимог, та складає, відповідно, 78 706,41 грн та 81 541,87 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд при вирішенні вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та кожного з поручителів належно не перевірив розмір заборгованості позичальника за кредитним договором, та чи було змінено банком строк виконання основного зобов`язання, не з`ясував строк дії поруки та чи були пред`явлені позивачем вимоги до поручителів у межах шести місяців за кожним періодичним платежем передбачених графіком, а також щодо яких платежів порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинилася, а щодо яких вона діє.

Зазначене унеможливлює встановлення фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16-502-028И від 20 лютого

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду бере до уваги, що справа тривалий час розглядається у суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним власного судового рішення.

Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.