Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про спонукання до виконання зобов’язань за кредитним договором та стягнення пені,

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги невиконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань за укладеним між нею та відповідачем кредитним договором № 635-К-ВКЛ від 17 липня 2007 року, зокрема: по наданню банком чергового траншу кредитної лінії в сумі 11 тис. доларів США відповідно до її заяви від 12 грудня 2008 року. У зв’язку з цим вважає безпідставною відмову банку у виконанні вказаних зобов’язань, викладену в листі від 30 грудня 2008 року, в якому банк свою відмову обґрунтовує суттєвими змінами кон’юнктури кредитного ринку та інших фінансових ринків, які потягли суттєве погіршення фінансового результату від виконання кредитних операцій за вказаним договором для банку по відношенню до очікуваного фінансового результату.

Тому просила зобов’язати відповідача виконати взяті на себе зобов’язання по виплаті їй чергового траншу кредитної лінії в сумі 11 тис. доларів США та в зв’язку із невиконанням банком своїх зобов’язань по кредитному договору, посилаючись на положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , стягнути на її користь пеню в розмірі 10 275 135 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 жовтня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено частково: зобов’язано відповідача видати ОСОБА_6 11 тис. доларів США з кредитної лінії за кредитним договором № 635/07-К-ВКЛ від 17 липня 2007 року; стягнуто на користь позивачки 80 076 грн. пені за прострочення надання банківської послуги та вирішено питання по судовим витратам.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2010 року рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 жовтня 2009 року скасовано та увалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставиться питання про скасування рішення апеляційного суду в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 17 липня 2007 року між ОСОБА_6 та ВАТ "Банк "Фінанси та кредит"(правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та кредит") укладено кредитний договір № 635/07-К-ВКЛ згідно якого банк надав позивачці в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, терміновості, платності відновлювальну кредитну лінію для споживчих цілей в сумі 130 тис. доларів США, на підставі якого позивачка в повному об’ємі згідно з умовами кредитного договору користувалася кредитними ресурсами відповідача.

На підставі п. 3.2. кредитного договору погашення заборгованості здійснюється згідно графіку зниження ліміту кредитування, який є додатком до кредитного договору .

Листом від 12 грудня 2008 року ОСОБА_6 звернулася до відповідача із заявою про видачу грошових коштів у розмірі 11 тис. доларів США в рамках наданої кредитної лінії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що на день звернення ОСОБА_6 до банку із листом від 12 грудня 2008 року між нею та банком по взаємній домовленості 30 жовтня 2008 року були внесені зміни до кредитного договору з викладом графіка зниження ліміту кредитування у новій редакції, який був підписаний сторонами та згідно із яким ліміт кредитних коштів, встановлений для позивачки, починаючи з 1 листопада 2008 року зменшується щомісячно на суму щомісячних погашень, становлячи 721, 21 доларів США. Таким чином, розмір ліміту можливого користування позивачкою кредитними коштами на дату її звернення із вищезазначеним листом не міг перевищувати 117 557,58 доларів США.

Таким чином висновки апеляційного суду про те, що на день звернення позивачки із листом до банку про отримання кредитних ресурсів в сумі 11 тис.. доларів США, ліміт кредитування складав 117 557, 58 доларів США та був повністю вибраний позивачкою, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_6 за кредитним договором за період з 25 квітня 2008 року по 19 жовтня 2009 року( а.с. 85-87) є обґрунтованими та відповідають зібраним по справі доказам.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав та примусове зобов’язання відповідача до видачі грошових коштів понад наданий ліміт є незаконним.

Також правильними є висновки суду в частині відмови позивачці у стягненні на її користь пені, оскільки застосування положень Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, можливе лише у тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення цього закону не можуть застосовуватися, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Оскільки оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.