Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування витрат,

У червні 2009 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що в 2007 році домовився з відповідачем про купівлю належного останньому гаража № 6 в автогаражному кооперативі "Мечта" та сплатив за гараж 800 грн. Оскільки стан гаража був незадовільний, він провів будівельні роботи, на які витратив 13 710 грн.

Однак відповідач вимагає повернення гаража.

Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 10 201 грн., витрачених на ремонт гаража.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 2 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28 січня 2010 року, позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 10 201 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, задовольняючи позов частково, виходив із того положень ст. 387, чч. 3, 4 ст. 390 ЦК України, відповідно до яких власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснення ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів, а також має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди, чи право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість, якщо поліпшення не можуть бути відокремлені.

Оскільки ОСОБА_3 витратив 9 101 грн. на ремонт гаража та 1 100 грн. на проведення експертного дослідження, суд с тягнув з ОСОБА_4 на його користь 10 201 грн.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Установлено, що власником гаража № 6 в автогаражному кооперативі "Мечта" є ОСОБА_4

Позивач користувався гаражем із дозволу відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Частиною 5 цієї статті передбачено, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

У порушення вказаних норм, ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд на зазначене уваги не звернув; пояснень ОСОБА_4 про те, що між ними не укладалися ні договір купівлі-продажу, ні договір найму гаража, у достатньому обсязі не перевірив; не визначився з характером спірних правовідносин; не дав їм оцінки та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, безпідставно застосувавши норми ст. ст. 387, 390 ЦК України.

З‘ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 2 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.