Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2017 року та ухвалe Київського апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2017 року зазначена касаційна скарга залишена без руху, а скаржникові у строк до 31 жовтня цього ж року запропоновано усунути зазначені в ній недоліки виконавши вимоги статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено наслідки невиконання вимог ухвали.

На виконання вимог наведеної ухвали судді у встановлений нею процесуальний строк на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, однак недоліки касаційної скарги не усунуто, зокрема, вимоги частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у повному обсязі не виконано.

Так, статтею 158 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Водночас, частиною 9 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення в електронній формі оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.

В свою чергу, за змістом частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України на вимогу особи, яка бере участь у справі, а так само особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, суд у цей самий день видає копію постанови (або її вступної та резолютивної частин) чи ухвали суду.

Вжиті у цій процесуальній нормі права поняття "копія постанови" і "копія ухвали" за своїм змістом є тотожними поняттю копії судового рішення, наведеного у частині 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України і саме в цьому значенні вживаються у цьому Кодексі і в інших його правових нормах.

При цьому, правила ведення діловодства у Вищому адміністративному суді України, апеляційних та окружних адміністративних судах встановлює, а порядок роботи з документами регламентує Інструкція з діловодства в адміністративних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174 (v0174750-13) (далі - Інструкція).

За приписами пунктів 6.6.19, 6.6.18, абзацу 2 пункту 6.8.9 Інструкції помічник судді або особа, яка його заміщує, здійснює оформлення копій судових рішень для надіслання сторонам у справі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Копії ухвали повинні бути засвідчені написом "З оригіналом згідно" із зазначенням найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища. Підпис помічника судді або особи, яка його заміщує, яким засвідчується копія документа, скріплюється номерною печаткою, закріпленою за відповідним помічником судді таким чином, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ.

Якщо копія викладена на кількох аркушах, вони, як правило, повинні бути прошнуровані нитками через три проколювання голкою та на зворотному боці останнього аркуша скріплені підписом відповідальної особи апарату суду і печаткою із зазначенням кількості зшитих аркушів, посади, прізвища, імені, по батькові відповідного працівника апарату суду.

Тільки таке за формою рішення може одержати зацікавлена особа у суді першої, апеляційної або касаційної інстанції і саме про таке рішення ідеться у частині 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зміст поняття судового рішення та копії судового рішення, розкривається також у абзацах 6 і 9 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (740-2006-п) .

Судовим рішенням, у розумінні вищезазначених норм Порядку, є вирок, рішення, постанова, ухвала, окрема ухвала (постанова) суду, що ухвалені (постановлені) судами у кримінальних, цивільних, господарських справах, у справах адміністративної юрисдикції та у справах про адміністративні правопорушення, а також судовий наказ, виданий в порядку наказного провадження у цивільних справах.

Копією судового рішення на паперовому носії є документ, виготовлений в апараті суду з використанням або без використання комп'ютерної техніки, інформація в якому викладена у формі текстових даних та зафіксована на папері.

Отже, чинне законодавство України розрізняє поняття "судове рішення" та "копія судового рішення", наділяє їх конкретним змістом і передбачає, що оригінал судового рішення завжди залишається у суду, який його ухвалив, а копія такого рішення видається цим судом певному колу осіб, визначеному процесуальним законодавством у встановленому законом порядку і з дотриманням чітко визначених вимог щодо його зовнішньої форми.

Зокрема, копія судового рішення може бути виготовлена лише відповідним судом (першої інстанції, апеляційним чи касаційним судом в залежності від того де фізично перебуває оригінал судового рішення) за наявності цього рішення в оригіналі і за умови виконання вимог Інструкції щодо його засвідчення.

Сторони, особи, які беруть участь у справі, інші учасники судового процесу не наділені процесуальною можливістю самостійно виготовляти копії судових рішень.

Тим більше, що Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) і Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (3674-17) не обмежують право особи на одержання копій судових рішень у будь-якій кількості за визначену плату (судовий збір), або безкоштовно за наявності відповідних передбачених законодавством пільг щодо оплати судового збору.

Також, необхідно враховувати і те, що суд касаційної інстанції може здійснити перегляд судових рішень без витребування матеріалів справи виключно виходячи зі змісту оскаржуваного судового рішення на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких умов, вкрай важливим є надання до суду касаційної інстанції таких копій судових рішень які б не викликали сумнів у їх достовірності та були засвідчені у встановленому порядку судом, який такі рішення ухвалив, що б давало можливість точно ідентифікувати їхній зміст, правильно визначити встановлені судами обставини справи, застосовані ними норми матеріального і процесуального права, виключити можливість підроблення цих рішень, викривлення, спотворення встановлених судами обставин справи, введення суду в оману, а також забезпечити гарантії їх відповідності оригіналу, який знаходиться у матеріалах відповідної судової справи.

Саме з цією метою законодавець і закріпив у частині 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок скаржника надавати до суду касаційної інстанції копії оскаржуваних судових рішень.

Додані до касаційної скарги світлокопії копії оскаржуваних судових рішень не відповідають вищевказаним критеріям, в тому числі, процесуального законодавства, а тому, в даному випадку відсутні підстави вважати, що вимоги частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України виконані у повному обсязі.

Окрім цього, скаржником не додано до скарги документ про сплату судового збору в розмірі, встановленому законодавством.

Зокрема, частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюються у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

За змістом частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI (в редакції, чинній станом на день звернення до суду з даним адміністративним позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У даному випадку, позивач фізична особа звернулася до суду з цим адміністративним позовом немайнового характеру в 2016 році, а станом на 1 січня цього року розмір мінімальної заробітної плати складав 1378 гривень.

В свою чергу, ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, станом на момент звернення з цим позовом до суду першої інстанції, становила 0,4 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, тобто 551,20 гривень.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону № 3674-VI передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, позовна заява містила 2 вимоги немайнового характеру, а відтак судовий збір у суді першої інстанції належало сплачувати за кожну з них, загалом у розмірі 1102,40 гривень.

Таким чином, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону № 3674-VI (3674-17) і змісту вимог позовної заяви, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду цієї касаційної скарги становить 1322,88 гривень.

Натомість, до заяви про усунення недоліків касаційної скарги додано документ про сплату судового збору в розмірі 769 гривень, що не відповідає наведеним приписам законодавства.

У відповідності до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, якою передбачено повернення касаційної скарги.

Ураховуючи наведене, згідно приписів частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, дану касаційну скаргу слід повернути скаржникові.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 повернути скаржникові.

Копію цієї ухвали, разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.