Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації, комунального підприємства (далі – КП) "Житлосервіс № 5", КП "Севтеплоенерго" про відшкодування майнової та моральної шкоди,

У грудні 2004 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 й вона тривалий час проживає в зазначеній квартирі, з 1990 року з вини відповідачки, яка проживає у квартирі № 13 у тому ж будинку, відбуваються систематичні залиття її квартири, зокрема, такі залиття сталися 6 березня 2004 року та 2 жовтня 2004 року, в результаті неодноразового залиття її квартира пошкоджена й потребує ремонту, чим їй завдана майнова шкода, крім того, неправомірними діями відповідачки їй завдана й моральна шкода.

Згодом позивачка пред’явила вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди також до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Справа судами розглядалася неодноразово.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 уточнила позов, пред’явила вимоги до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації, КП "Житлосервіс № 5", КП "Севтеплоенерго", зазначала, що 16 вересня 2006 року її квартира була в черговий раз залита, та просила стягнути з відповідачів 8 374 грн. на відшкодування майнової шкоди, 10 тис. грн. за завдану моральну шкоду, а також відшкодувати їй витрати на лікування та судові витрати.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 17 червня 2009 року позов задоволено частково, постановлено стягнути солідарно з Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації, КП "Житлосервіс № 5", КП "Севтеплоенерго" на користь позивачки 8 374 грн. на відшкодування майнової шкоди, 70 грн. на відшкодування витрат на лікування, 5 тис. грн. за завдану моральну шкоду та 641 грн. 16 коп. на відшкодування судових витрат; у задоволенні решти позову відмовлено, також постановлено стягнути солідарно з Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації, КП "Житлосервіс № 5", КП "Севтеплоенерго" у дохід держави 92 грн. 94 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 14 січня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, постановлено стягнути солідарно з Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації та КП "Житлосервіс № 5" на користь позивачки 7 538 грн. на відшкодування майнової шкоди та 649 грн. 68 коп. – судових витрат; у задоволенні решти позову про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено, постановлено стягнути з Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації та КП "Житлосервіс № 5" солідарно в дохід держави 75 грн. 83 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі КП "Житлосервіс № 5" просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі Головне управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3 в касаційній скарзі просить частково скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що залиття квартири позивачки відбувалися з вини Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації, КП "Житлосервіс № 5", КП "Севтеплоенерго" й зазначені особи повинні нести солідарну відповідальність за завдану ОСОБА_3 майнову шкоду, а вина відповідачів ОСОБА_4 у залитті квартири позивачки відсутня.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалюючи нове рішення, виходив із того, що солідарну відповідальність за завдану ОСОБА_3 майнову шкоду повинні нести Головне управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації та КП "Житлосервіс № 5", а вина КП "Севтеплоенерго" в завданні такої шкоди відсутня.

Також апеляційний суд відмовив у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири, що відбулося 16 вересня 2006 року, посилаючись на те, що позивачка не надала доказів вини відповідачів у такому залитті.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зазначив, що такі вимоги ОСОБА_3 пред’являла лише до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, у позові до яких судом відмовлено й рішення в цій частині ніким не оскаржене, а таких вимог до інших відповідачів позивачка не заявляла.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов’язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Також відповідно до частини 1 статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

При цьому солідарна відповідальність має місце, якщо особи спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру.

Судами установлено, що позивачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 проживають у квартирі № 13 того ж будинку поверхом вище.

Також установлено, що 6 березня 2004 року, 2 жовтня 2004 року та 16 вересня 2006 року відбулися залиття квартири позивачки з вище розташованої квартири № 13 і в результаті кожного залиття квартира одержала пошкодження та потребує ремонту.

Установивши зазначені факти, суд першої інстанції в порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України та апеляційний суд у порушення статей 303, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, у достатньому обсязі не визначилися із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не дали належної оцінки наданим позивачкою доказам, не встановили та не зазначили у рішеннях причини кожного залиття квартири позивачки, фактично не визначилися з особою, відповідальною за завдану їй шкоду, а також належним чином не з’ясували діями чи бездіяльністю кого з відповідачів було завдано шкоди позивачці, в чому такі дії чи бездіяльність полягали й покладали на Головне управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації, КП "Житлосервіс № 5", КП "Севтеплоенерго" солідарний обов’язок по відшкодуванню майнової шкоди, однак не встановили та не зазначили у рішеннях в чому полягає спільність дій чи бездіяльності зазначених юридичних осіб, у чому виражається взаємна пов’язаність, сукупність їх дій або єдність наміру в залитті квартири АДРЕСА_1

Апеляційний суд також не звернув уваги на положення частини другої статті 1166 ЦК України й безпідставно поклав на позивачку обов’язок доведення наявності вини відповідачів у залитті її квартири, яке сталося 16 вересня 2006 року, а також неправильно визначив межі оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та безпідставно відмовив ОСОБА_3 в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, хоча факту завдання їй такої шкоди фактично не спростував.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційні скарги Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації та комунального підприємства "Житлосервіс № 5", ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 17 червня 2009 року та рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 14 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.