Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди,

У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди.

Зазначала, що їй на праві власності належала корова породи українська чорно-ряба молочна.

4 вересня 2008 року під час випасу череди корів відповідачкою корова загинула.

Посилаючись на те, що корова загинула внаслідок неналежного виконання відповідачкою покладених на неї обов`язків, просила стягнути з ОСОБА_7 на її користь 6 200 грн. завданої майнової шкоди, 3 957 грн. 50 коп. упущеної вигоди, 62 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 3 тис. грн. завданої моральної шкоди.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 1 квітня 2009 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування шкоди відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 було відмовлено, договірних правовідносин між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не існувало, тому відповідальності за збереження майна позивачки ОСОБА_7 не несе.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_6 на праві власності належала корова породи українська чорно-ряба молочна.

Між мешканцями с. Малинівка, які мають у власності велику рогату худобу, існувала усна домовленість про випас тварин загальним стадом власниками відповідно черги.

4 вересня 2008 року під час випасу череди корів ОСОБА_7 корова ОСОБА_6 почала здуватися, у зв`язку з чим ОСОБА_7 прийняла рішення умертвити тварину з метою врятувати м`ясо, яке вона здала м`яснику за 1 650 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добровільності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України зазначених вимог закону до уваги не взяв; з характером спірних правовідносин не визначився; не з`ясував причин загибелі належної позивачці корови; належним чином не перевірив вартості м`яса загиблої тварини; не врахував, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи не є єдиною і достатньою підставою для звільнення особи від відповідальності за завдану майнову шкоду.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 1 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.