Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково – реставраційна виробнича фірма "Реставрація" про повернення безпідставно набутого майна та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково – реставраційна виробнича фірма "Реставрація" до ОСОБА_6, третя особа – приватне підприємство "Елітєврострой", про стягнення оплати виконаних робіт за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2010 року,

У червні 2009 року ОСОБА_6 звернувся із позовом до ТОВ "НВФ "Реставрація" про повернення безпідставно набутого майна – коштів у розмірі 511 500 (п’ятсот одинадцять тисяч п’ятсот) грн. (з урахуванням індексації), а також 3 250 (три тисячі двісті п’ятдесят) грн. 48 коп. у рахунок оплати процентів за користування безпідставно одержаними коштами та судові витрати. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 10 лютого 2009 року він помилково перерахував на розрахункові рахунки відповідача грошові кошти в розмірі 500 000 (п’ятсот тисяч) грн. Після виявлення помилки 19 березня 2009 року ОСОБА_6 звернувся до ТОВ "НВФ "Реставрація" з вимогою повернути помилково перераховані кошти. Однак, ТОВ "НВФ "Реставрація" відмовилось повернути грошові кошти, оскільки вони були перераховані правомірно на підставі договору підряду № 19, укладеного між сторонами 10 лютого 2009 року.

ТОВ "НВФ "Реставрація" звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про стягнення 789 000 (сімсот вісімдесят дев’ять тисяч) грн. у рахунок повернення коштів за виконані будівельні роботи, оскільки між ними та ОСОБА_6 10 лютого 2009 року укладено договір підряду № 19 на фінансування будівництва храмового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Нові Безрадичі. На виконання умов цього договору ОСОБА_6 перерахував на користь ТОВ "НВФ "Реставрація" грошові кошти в сумі 500 000 (п’ятсот тисяч) грн. Після цього 10 лютого 2009 року між ТОВ "НВФ "Реставрація" та ПП "Елітєврострой" укладено договір субпідряду. Починаючи з 10 лютого 2009 року підрядні роботи по будівництву храмового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Нові Безрадичі, виконані. Однак, вартість проведених робіт складає 1 289 000 (один мільйон двісті вісімдесят дев’ять тисяч) грн., а ОСОБА_6 сплатив лише 500 000 (п’ятсот тисяч) грн. Ураховуючи викладене, з ОСОБА_6 підлягає стягненню на користь ТОВ "НВФ "Реставрація" заборгованість за фактично виконані роботи у розмірі 789 000 (сімсот вісімдесят дев’ять тисяч) грн.

рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2010 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічний позов ТОВ "НВФ "Реставрація" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 789 000 (сімсот вісімдесят дев’ять тисяч) грн. у рахунок повернення коштів за виконані будівельні роботи, 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. у рахунок оплати судового збору та 120 (сто двадцять) грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ "НВФ "Реставрація", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За змістом статей 205, 639 ЦК України правочини можуть вчинятись у будь – якій формі (усна, письмова). Сторони мають право обирати форму правочину, якщо вимоги щодо форми правочину не встановлені законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пунктом другим статті 218 ЦК України передбачено, що правочин є дійсним, якщо він укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а інша сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання.

Установлено, що ОСОБА_6 перерахував грошові кошти у розмірі 500 000 (п’ятсот тисяч) грн. у рахунок оплати будівельних робіт за договором № 19 від 10 лютого 2009 року (а.с. 145 т.1).

ТОВ "НВФ "Реставрація" прийняло перераховані грошові кошти, уклала договір підряду з субпідрядною організацією ПП "Елітєврострой", якою фактично виконані підрядні роботи по будівництву храмового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Нові Безрадичі.

Отже, ОСОБА_6, перерахувавши грошові кошти, вчинив дію, а ТОВ "НВФ "Реставрація", прийнявши грошові кошти та здійснивши дії для проведення будівельних робіт, підтвердило вчинення цієї дії, що є підставою вважати укладення 10 лютого 2009 року між ОСОБА_6 та ТОВ "НВФ "Реставрація" договору підряду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що оскільки між сторонами укладено договір підряду, то підстави для зобов’язання ТОВ "НВФ "Реставрація" повернути ОСОБА_6 безпідставно набуте майно – грошові кошти у розмірі 500 000 (п’ятсот тисяч) грн., відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 не спростовують.

Судові рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Проте, не можна погодитись з рішенням судів в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "НВФ "Реставрація" та стягнення з ОСОБА_6 на користь ТОВ "НВФ "Реставрація" 789 000 (сімсот вісімдесят дев’ять тисяч) грн. у рахунок оплати виконаних робіт.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ТОВ "НВФ "Реставрація" та стягуючи з ОСОБА_6 на користь ТОВ "НВФ "Реставрація" 789 000 (сімсот вісімдесят дев’ять тисяч) грн. у рахунок оплати виконаних робіт, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що його вимоги ґрунтуються на законі, а тому підлягають захисту.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Як зазначено у частині четвертій статті 879 ЦК України оплата робіт за договором будівельного підряду провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Установлено, що між ОСОБА_6 та ТОВ "НВФ "Реставрація" виникли зобов’язання по виконанню договору від 10 лютого 2009 року, які повинні виконуватись належним чином.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Пунктом 5.1 статті 5 договору підряду від 10 лютого 2009 року передбачено строк виконання підрядником (ТОВ "НВФ "Реставрація") робіт за цим договором і рахується він згідно розміру перерахованих авансових платежів.

Оскільки підрядник діє відповідно до умов договору, то проведення ним будівельних робіт, які перевищують авансовий платіж, є порушенням умов договору і не породжує для нього ніяких прав у майбутньому.

Виходячи із суті позовних вимог, заявлених ТОВ "НВФ "Реставрація", їх задоволення є незаконним.

За таких обставин, вважати ухвалені у справі рішення в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "НВФ "Реставрація" та стягнення з ОСОБА_6 на користь ТОВ "НВФ "Реставрація" 789 000 (сімсот вісімдесят дев’ять тисяч) грн. у рахунок оплати виконаних робіт обґрунтованими немає підстав.

Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене, на підставі норм ЦК України (435-15) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2010 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ "НВФ "Реставрація" про стягнення оплати виконаних робіт підлягають скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2010 року в частині задоволення зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Науково – реставраційна виробнича фірма "Реставрація" про стягнення оплати виконаних робіт скасувати, відмовивши товариству з обмеженою відповідальністю "Науково – реставраційна виробнича фірма "Реставрація" у задоволенні цих вимог.

У решті рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2010 року залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.