6-3577св10 Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 29.09.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного підприємства "Євротранс-сервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "МіС", третя особа – ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив сягнути з відповідачки на його користь матеріальну шкоду в розмірі 20 394 грн., моральну шкоду в розмірі

20 тис. грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3 тис. грн., судовий збір у розмірі 212 грн. 46 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., витрати, пов’язані з проведенням автотоварознавчого дослідження, в розмірі 480 грн. та витрати, пов’язані з проведенням комплексної судової інженерно-технічної експертизи, в розмірі 40 грн. 45 коп.

Зазначав, що матеріальна та моральна шкода була завдана йому в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 3 вересня 2007 року біля 8 години в м. Кременчуці на перехресті вул. Карнаухова та

просп. 50 років Жовтня з вини ОСОБА_5, який, керуючи маршрутним автобусом "YOUY", державний номер НОМЕР_1, належним на праві власності відповідачці ОСОБА_4, рухався по просп. 50 років Жовтня в напрямку зупинки громадського транспорту, перетнув перехрестя з

вул. Карнаухова на червоний сигнал світлофора, внаслідок чого відбулося зіткнення маршрутного автобуса з автомобілем ВАЗ-21150, державний номер НОМЕР_2, від його керуванням.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від

12 травня 2009 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено приватне підприємство "Євротранс-сервіс" (далі – ПП "Євротранс-сервіс").

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від

9 липня 2009 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "МіС" (далі – ТОВ "МіС").

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від

12 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 15 414 грн. 53 коп., моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн. та судові витрати в розмірі 3 762 грн. 91 коп., а всього

29 177 грн. 44 коп.

ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 серпня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до неї відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Судом установлено, що постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 травня 2009 року ОСОБА_3 визнано не винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 3 вересня 2007 року в м. Кременчуці за участю належного йому автомобіля ВАЗ 21150, державний номер НОМЕР_2, під його керуванням та маршрутного автобуса "YOUY", державний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5

Згідно з висновком комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 30 квітня 2008 року в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 3 вересня 2007 року, коли водій ОСОБА_5, керуючи маршрутним автобусом "YOUY", державний номер НОМЕР_1, та рухаючись у м. Кременчуці на перехресті вул. Карнаухова та просп. 50 років Жовтня не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ 21150, державний номер

ВІ 39-20 АН, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по

вул. Карнаухова в напрямку просп. 50 років Жовтня в м. Кременчуці, чим порушив п. 8.7.3 "г", "е" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) й допустив зіткнення, винен водій ОСОБА_5

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 21150, державний номер НОМЕР_2, зазнав технічних пошкоджень, а сам власник автомобіля, який перебував за кермом, – тілесних пошкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку і чисельних саден обличчя, тулуба та кінцівок, у зв’язку з чим із

3 вересня 2007 року до 10 вересня 2007 року перебував на лікуванні в лікувальному закладі.

Вартість відновлювального ремонту, згідно з висновком спеціаліста від 12 вересня 2007 року, складає 35 414 грн. 53 коп., з яких 20 тис. грн. відшкодувала страхова компанія.

Маршрутний автобус "YOUY", державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків або інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що вимоги позивача обґрунтовані, так як йому завдано шкоди джерелом підвищеної небезпеки – маршрутним автобусом "YOUY", державний номер НОМЕР_1, належним на праві власності ОСОБА_4; вина ОСОБА_6, який перебував за кермом маршрутного автобуса доведена; останній не перебував у трудових відносинах із власницею транспортного засобу та не мав законних підстав на керування вказаним вище транспортним засобом.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що не надано належних доказів перебування транспортного засобу на законній підставі в експлуатації ПП "Євротранс-Сервіс" та ТОВ "МіС".

Однак із висновками суду повністю погодитись не можна.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачеві завдано шкоди внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки та ОСОБА_3 не винен у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Правильно визначив, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія, який був за кермом транспортного засобу, належного відповідачці ОСОБА_4, не маючи для цього законних підстав.

Однак, відмовляючи в позові ОСОБА_3 до ПП "Євротранс-Сервіс" та ТОВ "МіС", суд першої інстанції в порушення вимог ст. 214 ЦПК України не встановив усі обставини, які мають значення для вирішення справи; належним чином не перевірив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались заперечення ОСОБА_4 щодо передачі транспортного засобу за договором позички ПП "Євротранс-Сервіс" та ТОВ "МіС", не встановив на якій підставі ОСОБА_6 керував належним ОСОБА_4 транспортним засобом.

Крім того, судом не вирішувалось питання про залучення до участі у справі страхової компанії, яка частково відшкодувала ОСОБА_3 матеріальну шкоду.

У порушення вимог ст. 303, 307 ЦПК України апеляційний суд належним чином не перевірив доводи ОСОБА_4, викладені в апеляційній скарзі, та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, і ці порушення не були усунені апеляційним судом, у зв’язку із чим судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від

12 серпня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Полтавської області від

30 листопада 2009 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного підприємства "Євротранс-сервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "МіС", третя особа – ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди передати на новий розгляд до суду першої інстанції.